Руду шевелюру далі клинить на темі зупинених воєн – тепер їх уже 10 нарахував миротворець. Смію запевнити, іранська затія ще більше переконала Трампа в тупості, безглуздості, запропащості воєн як таких. На старості років, на схилі літ, схоже, Трампові треба було на власній підзношеній шкірі пересвідчитися, який це безпросвітний геморой – війна. Двері в неї прочинити можна на раз-два, а потім хрен два вилізеш із тієї прорви, яка перероста в бездонну безодню, витратну, збиткову, від’ємну, нервову, патову, виснажливу.Це комусь може видатися парадоксом або навіть шизою, але Трамп – абсолютно щирий антивоєнщик. І іранський менінгіт зробить його ще закоренілішим і відданішим антивоєнщиком. В його системі координат мілітарне загострення є крайнім інструментом примусу до угоди. З Іраном було і є саме так. Україна, на його думку, лежить у тій самій лінійці: путін провокує війну, аби досягнути вигідної для себе угоди. Розуміння цієї логіки й лежить в основі порозуміння між Трампом і путіним: вони мислять ідентично, бо типово для свого покоління. Трампове трактування воєн – більш ніж реалістичне. Іран ще більше переконає його в правоті: всі війни до отупіння геморойні, й, ясна річ, їх усіх треба чимпошвидше гасити. Ну бо так.