Нова світова реальність полягає в тому, що на початку війни було 3 її гравці – а тепер їх стало 4: колективний Захід розщепився окремо на Європу і на США, причім США зі союзника переходить у розряд умовного арбітра, та ще й із заявленим своїм інтересом (наші рідкісноземельні мінерали вже американські). Так звана Проблема Трьох Тіл у логіці вважається апорією, цебто невирішуваною проблемою, оскільки наявність антагонізмів у всіх трьох сторін унеможливлює консенсус (коли всі за), а лише хірургічний компроміс ціною вламування найслабшої сторони. Солодко думати, що ми рівнозначні в цій тригонометрії, однак... ну гаразд. Про апорію чотирьох тіл в античній логіці не сказано нічого. Сказано хіба в просторовій геометрії: система з чотирьох тіл вважається стійкою лише за парною системою 2+2. Хтось із четвірки мусить із кимось скомпануватися, аби утворилася якщо не симетрична, то бодай стійка конструкція. Це можна було б зробити, скомпанувавшись із гарантерами своєї безпеки, та включилася пʼята сторона. Додалася окремо наша влада, яка має персональний інтерес експортера й виробника зброї, і цей інтерес до народу ніякого стосунку не має. Так утворилася пентаграма.У нову конфігурацію світової кон’юнктури ми маємо нульові шанси вписатися зі старими інертними наративами. Неприпинення війни – це результат свідомого вибору персонального п’ятого інтересу. Пентаграма – вона же зірка. Запалюється в лобі нарцисів і освітлює путь до їхнього процвітання й вічного царювання. Всім іншим – удачі в виживанні.