Депутатам срачка, а народу радість.Животворна новина вже облетіла країну, й змерзлі душі зогрілися тихим промінцем потіхи: парламент не міг розпочати роботу, бо народні депутати поголовно срають, ригають, дристають.Підступний ротавірус викосив Верховну Раду. Я думав, він називається політична криза чи розвал моно-більшості, а виявляється, це діарея з блювотою.В тім є великий метафізичний сенс, що наш парламент обісрався. Причому не лише в гастроентерологічному значенні, а передовсім в інституційному. Цей орган уже давно перетворений у сліпу кишку офісу президента, який без зайвих запитань і вчитувань тисне кнопки не гірше, ніж у зливних бачках.І поки народні обранці не годні навіть доповзти до клавіші «за», бо нездужають в обнімку з унітазом, мідним тазом укривається парламентаризм як такий. Ротавірус – Божа кара за те, що депутати-ноунейми покірно заглядають у царський рот, міцно стуливши свій, голосу не подаючи. Враховуючи зашкальний рівень недовіри народу до парламенту, ніхто в країні й не помітить, що будівлю під куполом, схожим на цирковий, закриють на карантин, доки любителі конвертів не виблюють зі себе псячу вірність головному засранцеві.