Для тих, хто ще по старинці орієнтується на геростратову саморуйнівну ідею «якщо горить стодола, то най і хата горить», є важливе повідомлення: стодола вже давно згоріла.«Павутина» нічого докорінно не міняє в плині війни й розстановці сил. Ракетного терору може поменшати, але він і так був спрямований передовсім на тил. Наземний фронтир війни як був, так і лишається невідмотувально-програшним у частині фактичної втрати територій, незважаючи на відмову визнавати це офіційно.Ворог, на превеликий жаль, із тих, який вчиться на помилках і встигає їх підправляти по ходу. Недобитий звір – значить посилений досвідом. «Павутина» ризикує стати одноразовою акцією раз на 3 роки. В цьому й проблема: люди пам’ятатимуть яскраву одиницю феєрверку далеко в російському тилу – і впритул не помічатимуть щоденних мап DeepState із фіксацією поступу окупанта.Війна – багатокомпонентна. Успіх в одному кластері взагалі ніяк не перекриває й не вирівнює біду чорну й гиблу в іншому кластері війни. Епізод не заміняє собою загальний вектор. Ейфорія – різновид анестезії. Треба пошвидше виводити запаморочливий дурман з організму, щоб він замість тулитися до теплого спомину міг адекватно реагувати на прикру поточну дійсність, яка мало помінялася від просмажки літаків на аеродромах за тридев’ять земель. Хоча все одно було приємно.