Поспілкувався з розумним «співбесідником» стосовно так званого «шлагбауму» навколо «Енергоатому». Ось що каже ШІ - тепер цікава ваша думка«Давайте розберемо цю конструкцію саме з точки зору адміністративного права.1. У чому полягала логіка постанови КМУ №101? Постанова Кабінету Міністрів України №101 від 04.02.2023 була прийнята в умовах воєнного стану для захисту підприємств, діяльність яких пов’язана з обороною держави. Її логіка була зрозумілою:* якщо підприємство виробляє зброю, боєприпаси або виконує критично важливі оборонні замовлення;* арешт рахунків чи примусове списання коштів може зірвати виконання державних контрактів;* тому на час воєнного стану виконавчі дії можуть бути зупинені. Для підприємств класичного оборонного сектору така логіка виглядає цілком обґрунтованою.⸻2. Де виникла правова проблема з Енергоатомом? Проблема полягає в тому, що Енергоатом є насамперед виробником електроенергії, а не оборонним заводом. Тому виникло питання:Чи достатньо того, що підприємство бере участь у забезпеченні обороноздатності держави, щоб прирівняти його до суб’єктів оборонно-промислового комплексу? Якщо тлумачити постанову широко — так. Якщо вузько — ні. Саме навколо цього й точилися суперечки.⸻3. Найвразливіше місце наказу №95З точки зору адміністративного права суд зазвичай перевіряє:1. Чи мав орган повноваження?2. Чи дотримався процедури?3. Чи достатньо обґрунтоване рішення? З першими двома пунктами у Мінстратегпрому, схоже, проблем було небагато. Натомість третій пункт є значно цікавішим. Суд міг поставити питання:* які саме оборонні контракти виконує Енергоатом?* який обсяг цих контрактів?* чи існує реальна загроза обороноздатності від виконавчих проваджень?* чи можна було досягти мети менш обтяжливим способом? Останнє питання особливо важливе.⸻4. Принцип пропорційностіУ праві ЄС та сучасному адміністративному праві діє принцип пропорційності. Суть проста:Держава повинна застосовувати найменш обмежувальний захід, достатній для досягнення мети. У випадку Енергоатому можна було б застосувати альтернативи:* заборонити стягнення лише окремих рахунків;* встановити ліміти на стягнення;* захистити кошти, що спрямовуються на ядерну безпеку;* дозволити судам окремо оцінювати ризики. Натомість було фактично створено загальний захист від примусового виконання щодо значної частини зобов’язань. Саме тут критики бачили проблему пропорційності.⸻5. Чому виник термін «шлагбаум»? Тому що кредитор потрапляв у ситуацію:1. виграв суд;2. отримав виконавчий лист;3. звернувся до виконавця;4. виконавець повідомляв про зупинення виконавчих дій. Фактично перед кредитором опускався юридичний «шлагбаум». Саме звідси й походить ця назва.⸻6. Яке питання залишається без відповіді? На мою думку, найбільш цікаве питання досі полягає не в самому наказі Мінстратегпрому. Набагато цікавіше встановити:* хто саме ініціював включення Енергоатому до переліку;* які документи були подані;* чи проводилася оцінка впливу на права кредиторів;* чи отримував Мінстратегпром висновки від інших органів влади;* чи були зауваження від Міністерство юстиції України або Міністерство фінансів України. Саме ці документи могли б показати, чи було рішення насамперед інструментом захисту критичної інфраструктури, чи воно створило побічні ефекти, які згодом і стали предметом суспільної критики.⸻Цікавий парадоксЯкщо подивитися ширше, то держава фактично опинилася між двома ризиками:* без захисту рахунків могла постраждати фінансова стійкість Енергоатом як найбільшого виробника електроенергії країни;* із таким захистом постраждала передбачуваність виконання судових рішень і права кредиторів. Тому справа «шлагбаума» цікава не лише як потенційний антикорупційний кейс, а і як приклад конфлікту між енергетичною безпекою держави та принципом обов’язковості виконання судових рішень, який є одним із базових елементів верховенства права.»