Це скликання Верховної Ради унікальне, тому що за всі попередні вісім скликань жодного разу не було такої домінуючої монобільшості. Це я кажу як громадянин, не як депутат. Виборці фактично зробили експеримент: давайте спробуємо пожити в умовах монокоаліції.Якщо чесно, це моя суб’єктивна оцінка, але думаю, що вона достатньо об’єктивна. Обирали людей-ноунеймів, які, м’яко кажучи, мали дуже слабкий досвід і взагалі не до кінця розуміли, куди вони потрапили і що там робити. Що таке державні пріоритети, що таке місія депутата, що таке відповідальність перед виборцями — значна частина була далека від цих понять. Шановний Давид Арахамія дуже хитрує коли мова йде про принципові, складні законопроєкти, де є нетривіальні або сумнівні норми, то останні місяці вони не набирають голосів. Тобто «Слуга народу» вже не демонструє здатності своєю більшістю приймати такі непопулярні і складні рішення.Якщо ж законопроєкти прості і однозначні — ратифікації угод або, наприклад, той самий закон про ненарахування за пошкоджене житло, тоді вони набирають і 250, і 270, і навіть 308 голосів.Але казати, що існує стабільна більшість, яка готова підтримати будь-яку ініціативу уряду чи президента — ні, її немає. І це вже серйозна криза.