Обговорювали з урядом реальний аналіз ситуації з застарілим житловим фондом країни.Мій висновок незмінний - «реформа» в глухому куті, реальну ситуацію та її причини ніхто аналізувати не хоче - бояться визнати свої помилки.А без визнання помилок їх виправити неможливо - замкнуте коло.«Будь-який Закон має обслуговувати якусь модель. Це аксіома. Якщо немає моделі або ж вона помилкова, можна писати десятки законів - вони працювати не будуть. Яскравий приклад — соціальне житло. 20 років існує закон, але його не будують, бо ніхто не розуміє, де брати гроші і як ця система має працювати.Я очолював міністерство, яке займалося експлуатацією житла, а не будівництвом. Безумовно, будувати потрібно, але перед тим, як будувати, треба зрозуміти модель. Треба порахувати гроші і платоспроможність населення. Хто буде платити?Я не проти іпотеки. Але хто буде брати ці кредити? Я не бачу великої черги. Так само я не розумію, за рахунок чого буде будуватися соціальне житло. Дозволю собі ризиковану тезу: соціальний житловий фонд буде формуватися не через будівництво, а через трансформацію приватного житла. Там, де власник не зможе утримувати житло, воно фактично стане соціальним. Його ніхто не виселятиме, але статус зміниться.Житловий фонд амортизується. Що б ми не робили, ми збудуємо 10–20% нового, а 80% буде старіти. У ці будинки не заходять гроші, і вони поступово приходять у занедбаний стан. Головне щоб вони не перетворилися на руїни.Перша помилка. 10 років тому з процесу модернізації житла виключили органи місцевого самоврядування. Раніше будинки були у власності міста. Влада відповідала за їх утримання, документацію, технічний стан. Потрібно було поступово, за 10–20 років, передавати ці будинки ефективному власнику. Натомість сказали: «Ви вільні, нічого не треба передавати, люди самі всім управляють». Це величезна помилка.Я не критикую ОСББ. Це нормальна проміжна форма, але вона не здатна інституційно витягнути модернізацію старого житлового фонду.Друга велика помилка, людям нав’язали ідею, що держава не повинна брати на себе зобов’язання, а люди самі зроблять капітальні ремонти. Це ілюзія. Люди цього не витягнуть. Сьогодні вже є розуміння: без серйозної державної підтримки ця проблема не вирішиться.Причому підтримка має бути на всіх рівнях — державному, місцевому, інвестиційному. Це має стати національним пріоритетом. В Цивільному кодексі вже з’являється поняття кондомініуму - це правильно. Кондомініум - модель, яка визначає власність і відповідальність співвласників.Також хтось має контролювати стан житла, не допускати його руйнування, змушувати власників накопичувати кошти і приймати рішення. Якщо на дорогах є поліція, то і в житловій сфері має бути контроль. Далі потрібна державна програма модернізації та реєстр житлового фонду. Ми маємо знати, в якому стані кожен будинок.»За якість трансляції - відповідальності не несу.Мабуть показати мій виступ було не цікаво.(