Обговорювали з урядом реальний аналіз ситуації з застарілим житловим фондом країни. Мій висновок незмінний - «реформа» в глухому куті, реальну ситуацію та її причини ніхто аналізувати не хоче - бояться визнати свої помилки. А без визнання помилок їх виправити неможливо - замкнуте коло.«Будь-який Закон має обслуговувати якусь модель. Це аксіома. Якщо немає моделі або ж вона помилкова, можна писати десятки законів - вони працювати не будуть. Яскравий приклад — соціальне житло. 20 років існує закон, але його не будують, бо ніхто не розуміє, де брати гроші і як ця система має працювати. Я очолював міністерство, яке займалося експлуатацією житла, а не будівництвом. Безумовно, будувати потрібно, але перед тим, як будувати, треба зрозуміти модель. Треба порахувати гроші і платоспроможність населення. Хто буде платити? Я не проти іпотеки. Але хто буде брати ці кредити? Я не бачу великої черги. Так само я не розумію, за рахунок чого буде будуватися соціальне житло. Дозволю собі ризиковану тезу: соціальний житловий фонд буде формуватися не через будівництво, а через трансформацію приватного житла. Там, де власник не зможе утримувати житло, воно фактично стане соціальним. Його ніхто не виселятиме, але статус зміниться. Житловий фонд амортизується. Що б ми не робили, ми збудуємо 10–20% нового, а 80% буде старіти. У ці будинки не заходять гроші, і вони поступово приходять у занедбаний стан. Головне щоб вони не перетворилися на руїни. Перша помилка. 10 років тому з процесу модернізації житла виключили органи місцевого самоврядування. Раніше будинки були у власності міста. Влада відповідала за їх утримання, документацію, технічний стан. Потрібно було поступово, за 10–20 років, передавати ці будинки ефективному власнику. Натомість сказали: «Ви вільні, нічого не треба передавати, люди самі всім управляють». Це величезна помилка. Я не критикую ОСББ. Це нормальна проміжна форма, але вона не здатна інституційно витягнути модернізацію старого житлового фонду. Друга велика помилка, людям нав’язали ідею, що держава не повинна брати на себе зобов’язання, а люди самі зроблять капітальні ремонти. Це ілюзія. Люди цього не витягнуть. Сьогодні вже є розуміння: без серйозної державної підтримки ця проблема не вирішиться. Причому підтримка має бути на всіх рівнях — державному, місцевому, інвестиційному. Це має стати національним пріоритетом. В Цивільному кодексі вже з’являється поняття кондомініуму - це правильно. Кондомініум - модель, яка визначає власність і відповідальність співвласників. Також хтось має контролювати стан житла, не допускати його руйнування, змушувати власників накопичувати кошти і приймати рішення. Якщо на дорогах є поліція, то і в житловій сфері має бути контроль. Далі потрібна державна програма модернізації та реєстр житлового фонду. Ми маємо знати, в якому стані кожен будинок.»За якість трансляції - відповідальності не несу. Мабуть показати мій виступ було не цікаво.(