ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ІДЕЇ 🔔 На початку 2024 року до мене звернувся мій, на жаль, вже покійний товариш Влад Кириченко («Наш Формат»). Нехай душа його спочиває у Царстві Небеснім. Він довірив мені важливу місію: підготувати вибірку іноземних бестселерів про військове лідерство для видання в Україні. Ймовірно побачив у мені дослідника, здатного відібрати найкраще для розвитку нашого лідерства. Я зголосився.📣 Я провів оцінювання серед курсантів-випускників НАСВ, яких навчав військовому лідерству. Оформив пропозиції та представив їх на KyivBookFest у вересні 2024 року.Видавництво «Наш Формат» обрало одну з ключових книг мого списку — «Дихотомія лідерства» Джоко Віллінка та Лейфа Бабіна.Восени 2025 року Влад зателефонував мені востаннє. Він попросив написати відгук для звороту обкладинки, знаючи, що я давно вивчав цю працю в оригіналі та ще з 2020 року впроваджував її принципи в підготовку лідерів.Мій відгук став таким:«Коли централізація доцільна, а коли краще децентралізувати рішення і процеси, щоб продуктивно виконати місію? У цій книжці ви дізнаєтесь, як мудро балансувати між несумісними крайнощами, з досвіду у найскладнішій професії світу, де на кону людські життя». ‼️ У лютому 2026 року книга нарешті вийшла друком. Дякую команді «Наш Формат» за професіоналізм та Олегу Качалу за чудовий переклад. 📣 Закликаю кожного читати та вивчати цю «БАЗУ». Вчіться лідирувати через баланс, не звалюючись у крайнощі. Це знання, загартоване досвідом, яке сьогодні критично необхідне нам усім. Стань частиною книжкового світу!#військовелідерство #ЗСУ #УЦВЛ

‼️Всіх їх згубить (чи вже згубила) одна яскрава риса характеру, яку вони демонстрували завжди (і демонструють далі) – це хитро…ть. Можете називати це пластичністю, гнучкістю, адаптивністю, однак як не крути у взаємодії військових з політиками – це хитро….ть 👈.⚠️«Переваги демократичних систем полягають не в їхній спроможності уникати поганих рішень чи то уряду, чи то командирів. Тут можна згадати про багато поганих рішень. ⚡️⚡️Перевага полягає в їхній спроможності визнавати ці помилки, навчатися та пристосовуватися. Закриті системи, у яких підлеглим не можна ставити незручних питань і в яких за самостійні ініціативи може загрожувати покарання, страждатимуть від оперативних проблем. 🔔Якщо ця книжка і дає якийсь урок, то він полягає не в тому, що цивільні та військові мусять триматися власних сфер впливу та не втручатися у сфери впливу інших, а в тому, що вони повинні постійно взаємодіяти одні з одними 🤝. Навіть якщо військові визнають критичну важливість цивільного контролю над збройними силами, вони мусять консультувати щодо реальності політичних цілей. Навіть якщо цивільні визнають важливість думок професіоналів, вони мусять перевірити, чи оперативні плани відповідають цим цілям ❗️❗️❗️.У вступі я визначав команди як владні накази. Для того, щоб вертикаль командування працювала, командири повинні покладатися не лише на формальну владу, яка приходить разом з позицією, але й на розуміння неформальних мереж, які забезпечують ефективну роботу систем, а також вони повинні розвивати взаємну довіру. 📣Старші офіцери від головнокомандувача й далі вчаться цінувати конкретних людей за їхню лояльність, але й також за їхню ініціативу та розум. 📣Так само підлеглі вчаться з обережністю ставитися до начальників, які демонструють неадекватне розуміння обставин, у яких вони діють, через що від них вимагають здійснити нездійсненну, незаконну чи потенційно самовбивчу місію. Поваги до вертикалі командування, посиленої імперативами військової дисципліни, може виявитися недостатньо для ефективного виконання наказів. ‼️Ті, хто віддають накази, повинні мати авторитет, який викликає повагу серед колег і підлеглих. Авторитет – це те, що потрібно заробити, а не сприймати за щось належне, і це стосується як цивільних, так і генералів» 👈.– Лоуренс Фрідман (Командування. Політики військових операцій від Кореї до України, 2025. С.669-670).Взаємодія військово-політичного держави 🇺🇦, що воює за свободу і буквально за виживання нагадує корабель, де сліпі картографи 👑 малюють маршрут крізь скелі, а капітани 🫡, замість того щоб підняти тривогу, мовчки ламають свої компаси, аби вони показували «правильний» напрямок. У такому плаванні честь офіцера стає баластом, скинутим за борт, а довіра тоне першою, бо екіпаж розуміє: кораблем керує не зірка в небі, а страх перед тими, хто ніколи не тримав штурвала.Біда в тому, що вона гробить спочатку армію, а зрештою і саму державу.☝️P.S. Олово – це не залізо ⚠️.

ПРИНЦИП ВІЛКЕРСОНА В АРМІЇПолковник Армії 🇺🇸 у відставці Лоуренс Вілкерсон (Lawrence Wilkerson), колишній керівник апарату Державного секретаря [генерала] Коліна Пауелла.🔔 Він відомий своєю глибокою критикою бюрократичних систем і аналізом того, як працюють реальні механізми влади «за лаштунками». Його досвід у Пентагоні та Держдепартаменті дозволив йому сформулювати принципи про те, що справжня стійкість системи тримається на професіоналах-виконавцях, а не на політичних чи інших лідерах.📣 Принцип Вілкерсона стверджує: «Скелетом будь-якої спільноти є ті, хто робить роботу, не претендуючи на славу». Він описує внутрішню структуру стійких організацій, де основне навантаження тримається на людях, які:⚔️ Виконують рутинні завдання: забезпечують стабільність процесів, які часто залишаються непоміченими.⚔️ Уникають публічності: не витрачають ресурси на самопіар чи боротьбу за статус.⚔️ Створюють опору: без цієї «невидимої» праці лідери та зовнішні атрибути організації втрачають підґрунтя.Його принцип підкреслює, що життєздатність спільноти (організації) залежить не від яскравих лідерів, а від відданості тих, хто працює на результат «за лаштунками».⚠️ Ось ключові приклади «скелета» в армійській структурі:В армії принцип Вілкерсона проявляється найбільш виразно, оскільки виживання та успіх усього війська залежать від злагодженої роботи тих, хто не потрапляє в заголовки новин.💥 Сержантський корпус (NCOs) – сержанти та старшини – досвідчені бійці, які безпосередньо працюють з особовим складом.❗️Поки генерали розробляють стратегію, а офіцери віддають накази, саме сержанти повинні впроваджувати дисципліну, вчити і стежити за боєздатністю кожного солдата. Вони є сполучною ланкою між командуванням і виконавцями. Якщо цей «скелет» слабкий, жоден геніальний план командування не буде реалізований на полі бою. 💥 Тилове забезпечення та логістика – фахівці з постачання, водії вантажівок, ремонтні бригади, кухарі та медики.❗️Війна – це не лише «штурми» чи дрони, а передусім ресурси. Логісти забезпечують безперебійне постачання палива, боєприпасів та їжі. Їхня праця часто вважається «негероїчною» рутиною, але без неї фронт зупиняється за лічені дні. 💥 Зв'язківці та ІТ-фахівці – технічний персонал, який створює канали зв'язку та підтримує роботу цифрових систем управління.❗️В умовах сучасної війни армія – це складна інформаційна мережа. Ці люди забезпечують «нервову систему» війська, залишаючись непомітними в бункерах або на віддалених станціях. Їхня перемога — це відсутність збоїв у зв'язку.💥 Штаб – особовий склад секцій персоналу, розвідки, оперативного управління, логістики, планування, підготовки, фінансування тощо.❗️Армія — це величезна бюрократична машина. Хтось має оформляти накази, вести облік втрат і нагороджень, забезпечувати виплати. Без цієї «канцелярської» роботи військова організація перетворюється на некерований натовп [колгосп]. 🔥 ВИСНОВОК🫡 «Скелет» армії – це професіонали, які не прагнуть військової слави чи політичних посад в майбутньому, але чия щоденна дисциплінована рутинна служба створює фундамент для перемог, які потім [зазвичай] 😤😡🤬 приписують командирам (начальникам) – «викрадачам слави» (від англ. glory hound або credit stealer), які привласнюють собі успіхи своїх підлеглих.🤮 А в українському військовому або офіційному сленгу таку особу можуть іронічно називати «орденоносцем» (якщо він рве сраку за нагороди за рахунок чужої роботи), присвоюють міфологічне псевдо 💩 «залізний», «сталевий», «архітектор перемоги» тощо або прямо кажуть, що він ☠️ «виїжджає на чужих горбах [смертях]».