Перевіримо твердження «матюки — це російське» 🔍Розумію посил, але факти кажуть інакше.1. Спільнослов’янське корінняЛінгвісти одностайні: корені «їб-», «пизд-», «хуй-» мають індоєвропейське походження і зафіксовані в усіх слов’янських мовах — українській, польській, чеській, білоруській. Це не російський винахід.2. Берестяні грамоти XII–XIII ст.Задовго до будь-якого «російського впливу» в давньоруських текстах зустрічаються «курва», «бл**ь», «їб**ь». Монголи тут також ні до чого — грамоти старіші за нашестя.3. Іван Франко — документальноФранко не лише збирав — він опублікував сороміцькі пісні в академічному збірнику «Бандурка» разом із записами Шевченка, Чубинського, Гнатюка. Окремий розділ присвятив їм у «Студіях над українськими народними піснями». Все це — відкриті архіви, НБУ ім. Вернадського.4. Чим українська лайка відрізняється від російськоїОсь де вислів має зерно правди: характер різний. Українська традиційно анально-фекальна («срака», «гівно», «іди в сраку»), метафорична, часто з гумором. російська — сексоцентрична, агресивніша за природою. Це підтверджує мовознавець Леся Ставицька у книзі «Українська мова без табу» (Критика, 2008).5. Що насправді «прийшло» з росіїНе самі слова, а норма їх вживання як головної лайки. Під час русифікації автентична українська обсценна лексика була витіснена російськими конструкціями з сексуальним ядром. Тобто «матюкатись по-російськи» — це засвоєна звичка, а не природній стан мови.Висновок:Казати «матюки — це російське» — це як казати «вогонь — англійський, бо ми запалили цигарку від британця». Слова наші, давні, слов’янські. Інша справа — чи треба їх вживати. Але це вже питання вибору, а не походження. 🇺🇦