​​ІГОР СУХІХ: МИ ВИСТОЇМО, БО У НАС НЕМАЄ ІНШОГО ВИБОРУ***Відомий обухівський активіст і мій друг Ігор Сухіх на фронті з перших днів. Попри зайнятість він погодився розповісти про час, котрий вважає становим у своєму житті.(повніша текстова і фото-версія інтерв'ю у фейсбуці)***Отже, пригадай, як і коли ти прийняв рішення стати на захист Батьківщини?У 2014 році через хворобу я не зміг пройти ВЛК. А коли у 2022 році почалась повномасштабна війна і кацапи намагалися взяти Васильків - ніхто вже не дивився на медичні документи і я просковзнув до лав ЗСУ. Це був 135 батальйон територіальної оборони. Скажи чесно, були сумніви, побоювання, страхи?Сумнівів точно не було ніяких. Єдине, що напрягало - це відсутність повної картини того, що відбувається. Ми не були готові до війни. Я вперше в житті взяв до рук зброю і не знав чи стріляє вона взагалі. Ніяких навчань тоді ще не було, все робилось абияк і все, чим ми тоді займались - охороняли самі себе та сиділи у полях навколо міста в очікуванні ворога.Ти у строю з перших днів. Розкажи, де ти воював?З 2022 року наш батальйон брав участь по всій лінії фронту на сході. Бахмут, Купʼянськ, Часів яр, Кліщіївка, Макіївка, Серебрянський ліс і тд. В минулому році я змінив місце служби і зараз двіжую десь на Сумському напрямку.Де було найважче?Найважче було в Кліщіївці. Дуже важка дорога до позицій, перші контузії, мороз більше 20 градусів, дуже довгий час перебування на позиціях і дуже багато втрат побратимів. Важко було і морально, і фізично.Про таке не говорять, хоча я і вважаю, що даремно. Багато здичавілих відправилися до праотців?Дуже багато. Я колись навіть вів підрахунок, зараз цього не роблю. Але правду кажуть, що орки пруть як зомбі, переступаючи тіла своїх же дохлих співвітчизників. Втрат у них дохєра і вони не заморочуються з евакуацією двохсотих. Попри чисельні травми ти не лише не покинув ЗСУ, але і просунувся вгору. Чим займаєшся зараз?В армії все просто - якщо ти не дурак, маєш бажання рости і розвиватися - всі дороги відкриті. В якийсь момент я для себе прийняв рішення отримати військову освіту, підписати контракт і долучитись до офіцерського складу. Я вже закінчив Академію сухопутних військ ім. П.Сагайдачного, де отримав артилерійський фах і зараз знаходжусь на етапі підписання контракту. Зараз я керую вогневою підтримкою. Наскільки і як змінилася війна за ці три роки? Кажуть, сильно.Війна змінюється щодня. Хочеш жити - вмій крутитись. Саме так можна описати ці процеси. Технології ведення війни ростуть як чужі діти - швидко и непомітно. Бої «толпа на толпу» вже давно відійшли у минуле. Зараз перевага надається роботизованим системам - дрони бачать все, і головна задача для воїна - замаскуватись. Найкращий твій друг - лопата і маскувальна сітка. Що ти думаєш про нові технології, дрони, зокрема. Геймчейнджер чи данина моді?Вище я сказав що вся війна зводиться до роботи дронів. Звісно, без піхоти нікуди, але основна робота на лінії розмежування саме у операторів дронів. Банальний приклад - уявна група веде бій за певний шматок лісу. Розвідка доповіла про наявність в ньому 50 ворожих одиниць особового складу. Протягом певного часу по виявленим цілям працюють дрони і артилерія, потім заходить піхота і бачить картину - ліс пустий. Знищувати більше нема кого. Все було зроблено дистанційно і без втрат з нашої сторони. Ми вистоїмо?А у нас інших варіантів немає. Звичайно, маючи підтримку країн-партнерів це набагато легше, без сучасного озброєння і фінансових вливань було б дуже важко. Ми маємо розуміти, що всі війни колись закінчуються. Причому не на полі бою, а за столом переговорів. Так буде і тут. Єдине питання - ціна, яку готові обидві сторони заплатити за мир.Думав чим займешся після повернення в Обухів?Давай виграємо війну спочатку, а потім будемо думати чим займатись.А взагалі - в планах створити сімʼю і спокійно собі жити, мандрувати і забути всю цю історію як страшний сон.