Напередодні Нового року хочеться говорити не лише про біль, втрати й виснаження. Хочеться говорити і про те, що залишається з людьми після травми окрім симптомів.У психології це має назву посттравматичне зростання (Post-Traumatic Growth, PTG) - реальні досліджені позитивні зміни, які можуть з’являтися не завдяки травмі, а всупереч їй.📊 Що говорить наука:🔹 За даними метааналізів (Tedeschi & Calhoun; Linley & Joseph), 30–70% людей, які пережили серйозні травматичні події, відзначають хоча б один аспект посттравматичного зростання.🔹 50–60% ветеранів після бойового досвіду повідомляють про зростання, а саме в цінуванні життя, почутті сенсу, глибині міжособистісних стосунків, внутрішній силі.🔹 У цивільного населення після воєнних конфліктів посттравматичне зростання часто співіснує з ПТСР та наявність симптомів не заперечує можливість зростання.🔹 В українських контекстах фіксується зростання в громадянській ідентичності, солідарності, відповідальності за життя, екзистенційній зрілості.Після майже чотирьох років війни я особисто бачу посттравматичне зростання не про “стати сильнішим”, а про не втратити здатність бути людяним.Напередодні Нового року хочу побажати кожному з нас достатньо опори, достатньо сенсу і достатньо надії, щоб працювати і жити далі 🕯З турботою і повагою до вашої роботи ваш супервізор Нетта Горак.