ЧИ ВІДПОВІДАЄ ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ СТУДЕНТСЬКИМ ОЧІКУВАННЯМ?На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Університетам ще далеко до повноцінної цифрової трансформації». У ній автор висвітлює результати міжнародного дослідження ефективності інтеграції цифрових технологій у діяльність закладів вищої освіти. Він зазначає, що університети наразі перебувають на етапі переосмислення: з одного боку, вони активно інвестують у цифрові рішення, з іншого — не досягають очікуваного рівня їхнього впровадження. Опитування керівників університетів показало, що 88 % розглядають технології як ключовий чинник інновацій та адаптивності, а 80 % оптимістично налаштовані щодо їхнього подальшого розвитку. Разом із тим, рівень цифрової зрілості залишається обмеженим: 57 % оцінили стан своїх інституцій як такий, що перебуває у процесі розвитку та лише 35 % вважають свої університети достатньо просунутими у цифровому вимірі. Отже, існує розрив між стратегічними намірами та фактичними результатами упровадження технологій. Однією з ключових проблем на думку більшості респондентів, є складність інтеграції нових цифрових інструментів до існуючих інституційних систем. Фрагментованість цифрової інфраструктури, накопичена упродовж тривалого часу, ускладнює подальше упровадження інновацій та знижує ефективність технологічних рішень. У результаті навіть значні інвестиції не завжди призводять до системних змін. Додатковим чинником тиску є зростання очікувань з боку студентів, які дедалі більше орієнтуються на зручне та персоналізоване цифрове освітнє середовище. Це змушує університети не лише модернізувати технічну базу, а й переосмислювати організацію навчального процесу, управління даними та взаємодію зі споживачами освітніх послуг. Таким чином, цифрова трансформація у системі вищої освіти, попри значні інвестиції та стратегічні наміри, не дозволила подолати низку інституційних і технологічних бар’єрів і досягти узгодженого та ефективного використання цифрових рішень.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/long-way-go-digital-transformation-universities-told
ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК РЕСУРС: ВИКОРИСТАННЯ ІМЕН НАУКОВЦІВ У ЦИФРОВИХ СЕРВІСАХНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сехер Асаф «Grammarly стикається з позовом через інструмент штучного інтелекту, що використовує ідентичності науковців». У ній автор висвітлює ситуацію навколо судового позову проти Grammarly та аналізує етичні й правові наслідки використання генеративного штучного інтелекту в академічному середовищі. Підставою для позову стала функція «Expert Review», яка генерувала поради з редагування текстів, подаючи їх як такі, що «натхненні» відомими авторами, журналістами чи науковцями. При цьому імена реальних людей використовувалися без їхньої згоди, що викликало критику з боку професійної спільноти. Grammarly вже припинила роботу цього інструменту після значного суспільного резонансу. Подібна практика створює ризик спотворення авторських позицій, оскільки згенеровані алгоритмом поради можуть не відповідати реальним поглядам тих, чиї імена використовуються. Це, у свою чергу, підриває довіру до академічної комунікації та ставить під сумнів коректність представлення інтелектуального внеску конкретних осіб. Щодо правових аспектів справи, то позивачі заявили, що використання імен і професійної репутації для комерційних цілей без дозволу може порушувати норми захисту персональних даних і права на публічний образ. Сам позов став важливим прецедентом для регулювання застосування інструментів ШІ у сфері створення контенту. Етичний вимір проблеми пов’язаний з використанням авторитету відомих науковців і публічних інтелектуалів для підвищення довіри до алгоритмічно згенерованих порад, що може вводити користувачів в оману щодо походження та надійності інформації. У результаті виникає розрив між фактичним джерелом знань і тим, як воно презентується. Ситуація навколо Grammarly продемонструвала новий рівень викликів для академічної та видавничої спільноти, пов’язаних із використанням штучного інтелекту. Дедалі актуальнішою стає потреба у чітких правилах щодо авторства, згоди та відповідальності, що по суті є необхідною умовою збереження довіри до наукового знання в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/grammarly-faces-lawsuit-over-ai-tool-using-academics-identities, https://www.wired.com/story/grammarly-is-facing-a-class-action-lawsuit-over-its-ai-expert-review-feature
ОЕСР: ПІДГОТОВКА БІЗНЕСУ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ КВАНТОВИХ ОБЧИСЛЕНЬОрганізація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Підготовка бізнесу до впровадження квантових обчислень: основні бар'єри та механізми підтримки» із серії «Документи ОЕСР із цифрової економіки». У ньому зазначається, що квантові інформаційні технології використовують унікальні властивості атомів та фотонів щоб забезпечити збір, обробку та передачу інформації на рівні, який наразі недоступний для класичних інформаційних та комунікаційних технологій. Квантові обчислення стають новою парадигмою, яка забезпечить вирішення завдань, які є складними чи нездійсненними для сучасних класичних комп'ютерних систем. Наразі технологія не досягла зрілості для широкої комерціалізації, а підприємства лише починають вивчати її потенціал як джерело довгострокової конкурентної переваги. У документі розглядається, як компанії можуть підготуватися до технології, яка одночасно є досить перспективною та вкрай невизначеною; розглядається готовність до квантових обчислень; узагальнюється досвід державних та приватних організацій з 10 країн, що підтримують взаємодію бізнесу з квантовими обчисленнями. Показано, що є чотири ключові бар'єри: обмежена технологічна зрілість; неясні варіанти використання та бізнес-наслідки; високі витрати на доступ та навчання персоналу; нестача фахівців, що поєднують експертизу у галузі квантових обчислень зі знаннями у конкретній галузі. Пропонується бачення можливостей подолання цих бар'єрів за допомогою додаткових механізмів підтримки, мережевих та спільних платформ, консультаційних послуг для бізнесу, послуг з розповсюдження технологій, грантів на дослідження та розробки (НДДКР) для бізнесу та консультації із заінтересованими сторонами. Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/building-business-readiness-for-quantum-computing_ee847e5f-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/03/building-business-readiness-for-quantum-computing_ff03d9cf/ee847e5f-en.pdf, https://doi.org/10.1787/ee847e5f-en
ЦИФРОВА ГІГІЄНА ДОСЛІДНИКА: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ ЧАТ-БОТІВ У РОБОТІ З ДАНИМИНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Соріна Краммера «Обраний вами чат-бот — не картотека». У ній автор розглядає ризики використання генеративного штучного інтелекту як основного середовища для зберігання академічних матеріалів і наголошує на необхідності дотримання базових принципів управління даними. Він описує випадок, коли дослідник втратив значний обсяг своїх напрацювань після зміни налаштувань конфіденційності у чат-боті. Ця ситуація яскраво продемонструвала небезпеку надмірної довіри до комерційних платформ, що постачають інструменти ШІ. Автор наголошує: подібні інструменти не призначені для довготривалого зберігання даних і не гарантують їх збереження. Користувачі ШІ визнають, що штучний інтелект може генерувати неточні або помилкові відповіді, однак водночас довіряють йому як основному середовищу для роботи з важливими матеріалами. Така практика свідчить про недостатньо критичне ставлення до технологій та про ігнорування базових принципів цифрової безпеки, нехтування важливими правовими та інституційними аспектами. Зокрема, використання комерційних платформ може суперечити вимогам захисту даних і внутрішнім політикам університетів щодо зберігання дослідницьких матеріалів. Належне управління даними передбачає використання надійних систем збереження та наявність резервних копій, тоді як передача матеріалів стороннім сервісам створює додаткові ризики втрати або неконтрольованого використання інформації. Проблема полягає не лише у технічних обмеженнях платформ, а й у відповідальності самих користувачів. Рішення щодо зберігання даних, погодження з умовами використання сервісів та розуміння їхніх можливостей і обмежень є частиною професійної практики дослідника. Помилки у цих питаннях не можуть розглядатися виключно як недоліки технологій. Необхідно усвідомлено використовувати усю доступну палітру інструментів штучного інтелекту в академічній діяльності, оскільки вони можуть як ефективно підтримувати дослідницькі та освітні процеси, так і створювати ризики. Дотримання принципів цифрової гігієни та відповідального управління інформацією стає ключовою умовою збереження якості та надійності наукової роботи в умовах поширення новітніх технологій.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/your-bot-choice-not-filing-cabinet
ОСВІТА БЕЗ ЖОРСТКИХ РАМОК: ЩО ТАКЕ «STACKABLE» КУРСИНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Тома Вільямса «Університет Лондона планує впровадити «накопичувальні» курси». У ній автор розповідає про нову освітню ініціативу, яка передбачає можливість поступового здобуття кваліфікації через проходження окремих освітніх модулів. Ця ідея розвиває концепцію гнучких освітніх моделей. Наразі Лондонський університет запускає нову онлайн-платформу, яка дозволить студентам проходити окремі післядипломні модулі у зручному для них темпі та комбінувати їх у межах індивідуальної освітньої траєкторії. Кожен модуль має визначену кількість кредитів, які можна поступово накопичувати й у підсумку об’єднати у повноцінну кваліфікацію, отримавши, наприклад, магістерський ступінь. Така модель передбачає значну гнучкість: студенти можуть розпочинати навчання у будь-який момент, самостійно обирати темп опанування матеріалу та проходити оцінювання набутих знань тоді, коли вважають себе готовими до цього. Відсутність традиційних вступних процедур і прив’язки до навчальних семестрів змінює звичну логіку організації освітнього процесу. Модель передбачає можливість навчання на курсах різних закладів освіти, що входять до федерації університету, поєднуючи їх у межах єдиної програми. Це дозволяє формувати так звані «портфельні» ступені, коли освітній результат досягається не через одну цілісну програму, а через послідовне накопичення окремих навчальних компонентів. Упровадження такої моделі пов’язане зі змінами у державній освітній політиці, зокрема - із запровадженням механізмів підтримки безперервного навчання, розподілу фінансування на більш тривалий час, що є актуальним як для здобувачів освіти, так і для тих, хто потребує підвищення кваліфікації. Водночас постає питання взаємного визнання кредитів між різними університетами, яке традиційно є складним для системи вищої освіти. «Накопичувальне» навчання – нова практика в індивідуалізації освітніх траєкторій і розвитку безперервної освіти, яка демонструє перехід від жорстко структурованих програм до гнучких форматів доступності, модульності, орієнтації на потреби студентів та ринку праці.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/stackable-courses-planned-across-university-london, https://www.london.ac.uk/study/microcredentials, https://www.london.ac.uk/news-events/news/university-london-launches-flexible-stackable-postgraduate-microcredentials
ЛИШЕ ДВА РОКИ НАВЧАННЯ У БРИТАНСЬКОМУ БАКАЛАВРАТІ ЗАМІСТЬ НИНІШНІХ ТРЬОХНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Віцеканцлер пропонує скоротити тривалість бакалаврських програм у Великій Британії до двох років». У ній автор висвітлює ініціативу радикального перегляду традиційної трирічної моделі бакалаврату та аналізує потенційні наслідки такої трансформації для системи вищої освіти. Чинна трирічна програма навчання розглядається як історично сформована модель, яка не обов’язково відповідає сучасним потребам, що формуються як студентами, так і ринком праці. Запропоновано перехід до так званої моделі «два плюс два», яка передбачає дворічний бакалаврат із можливістю подальшого навчання на дворічній інтегрованій магістерській програмі. Це може зберегти загальний обсяг навчального навантаження, але забезпечить його більш інтенсивну та послідовну організацію. Пропонується перерозподілити навчальний час наступним чином: якщо нинішні програми охоплюють приблизно 79 навчальних тижнів за три роки, то дворічний формат має охопити більш тривалі навчальні періоди зі співставним обсягом підготовки. Підтримку цьому забезпечуватимуть сучасні освітні технології. Останні здатні підвищити ефективність навчального процесу та підтримати більш інтенсивні формати викладання. Серед потенційних переваг пропонованої моделі — скорочення тривалості навчання з відповідним зменшенням фінансового навантаження на студентів та скороченням часу їхнього входження на ринок праці. Це, у свою чергу, може сприяти розширенню доступу до вищої освіти та підвищенню соціальної мобільності. Крім того, відкриваються можливості для перегляду педагогічних підходів із акцентом на практикоорієнтоване навчання. Разом із тим реалізація такої реформи може зіткнутися з інституційним опором, оскільки система вищої освіти характеризується значною інерційністю, а провідні університети можуть не виявити зацікавленості у заміні усталених моделей на нові, використовуючи для збереження статус-кво свій репутаційний вплив. Отже, ініціатива щодо скорочення тривалості бакалаврських програм актуалізує ширшу дискусію про зміст та організацію вищої освіти, традиційні академічні моделі та потреби адаптації до нових соціально-економічних умов, у яких ефективність, доступність і гнучкість освітніх траєкторій набувають дедалі більшого значення.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/shorten-uk-undergraduate-degrees-just-two-years-says-v-c
КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ВРАЗЛИВОСТІ: МІЖ ДОПОМОГОЮ ТА НЕЕТИЧНОЮ МАНІПУЛЯЦІЄЮНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Таш Мосгейм «Сервіси академічних апеляцій орієнтуються на студентів у моменти їхньої найбільшої вразливості». У ній автор розглядає зростання пропозиції комерційних послуг, що пропонують студентам допомогу в оскарженні дисциплінарних рішень, а також аналізує пов’язані з цим етичні та регуляторні ризики. У статті зазначається, що останнім часом сформувався новий сегмент освітнього ринку — компанії, які пропонують підтримку студентам, звинуваченим у порушенні академічної доброчесності. Вони позиціонують себе як консультанти, що допомагають розібратися в процедурах, зібрати докази та підготувати аргументацію для захисту. Дослідники застерігають, що така діяльність часто відбувається в «регуляторній та етичній сірій зоні», оскільки окремі сервіси можуть фактично сприяти уникненню санкцій навіть у випадках доведених фактів етичних порушень. Такі компанії активно використовують ситуації, коли студенти перебувають у стані стресу та невизначеності після звинувачень у порушенні академічної етики. Саме у такі моменти вони найбільш схильні звертатися по допомогу, що створює можливості для комерційної експлуатації їхньої вразливості. Деякі сервіси заявляють про високі показники своєї успішності, що додатково стимулює попит на подібного роду послуги. Було проведене дослідження, в рамках якого проаналізовано майже тисячу онлайнових рекламних повідомлень таких сервісів. Встановлено, що вони часто імітують юридичну допомогу, пропонуючи комплексний супровід у дисциплінарних процедурах. При цьому їхня діяльність залишається навмисно неоднозначною: з одного боку, вони декларують підтримку студентів у розумінні процедур, з іншого допомагають формувати стратегії уникнення відповідальності. Поява таких сервісів на думку Таша, пов’язана з особливостями університетських процедур, де має місце складність дисциплінарних процесів, недостатня прозорість окремих етапів та обмежена підтримка студентів. Це вказує як на проблему комерціалізації, так і на наявність «сліпих зон» у внутрішніх механізмах академічного регулювання. Зростання індустрії сервісів академічних апеляцій відображає специфіку нинішнього етапу трансформацій у сфері вищої освіти, де поєднуються комерційні інтереси, інституційні обмеження та потреба студентів у підтримці. Подальший розвиток цієї сфери залежатиме від здатності університетів удосконалити власні процедури й визначити чіткі межі припустимої зовнішньої допомоги у питаннях академічної доброчесності.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/academic-appeal-services-target-students-when-most-vulnerable
ПОДАННЯ ЗАЯВОК ДО ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ КАТЕГОРІЇ Б18 березня 2026 року відбудеться вебінар «Подання заявок до Переліку наукових фахових видань України (категорія «Б»): практичні аспекти». Захід покликаний надати засновникам та редакторам наукових періодичних видань актуальну інформацію щодо практичних аспектів подання заявок на включення до оновленого «Переліку наукових фахових видань України». Планується розглянути наступні питання: підтвердження участі в редакційній колегії наукового періодичного видання (інструкція для українських та іноземних науковців щодо підтвердження в системі URIS участі в редакційній колегії наукового фахового видання категорії «Б»), покроковий алгоритм роботи в системі (додавання інформації про рецензування до профілю дослідника на платформі Web of Science; відображення інформації про рецензування у профілі науковця на платформі Web of Science; здійснення розрахунку частки цитованих статей наукового періодичного видання у базах даних Web of Science Core Collection і Scopus). Організатори: ДНТБ України, Міністерство освіти і науки України.Детальніше: https://dntb.gov.ua/news/a84c,https://us02web.zoom.us/meeting/register/m4BdFftoSvqOHqDxP3eZlA#/registration
ЗРОБІТЬ ВИДИМИМ СВІЙ ЖУРНАЛ ВІДКРИТОГО ДОСТУПУ На сторінці блогу DOAJ опублікована стаття Мартіна Дворжака «Зробіть журнали з відкритим доступом видимими: як ваш журнал може сяяти за допомогою плагінів OJS Diamond». У ній автор представляє набір безкоштовних інструментів з відкритим кодом, розроблених у рамках проєкту CRAFT-OA. Проєкт покликаний надавати дієву підтримку редакторам журналів за допомогою різноманітних рішень, інструментів та довідкових ресурсів, зокрема: знаннєвих ресурсів («Довідник видавця» та «Посібник з наукових індексів»), технічних інструментів (програмні удосконалення OJS, панель інструментів видавця OpenAIRE) і сервісів із підвищення видимості та просування видань (Diamond Discovery Hub, шість плагінів OJS Diamond). У комплексі вони здатні суттєво покращити видимість журналів у загальному видавничому ландшафті. Основним і найбільш цінним є плагін DISCO (Discoverability Companion), який допомагає редакторам журналів легко орієнтуватися у правилах відкритого діамантового доступу та здійснювати аналіз відповідності вимогам міжнародних наукових баз даних та профільних агрегаторів. Він функціонує одночасно як контрольний список і як мотиваційний інструмент: візуально демонструє, яким критеріям журнал вже відповідає, наскільки він близький до того, щоб бути включеним до конкретних баз даних. Для кожної вимоги DISCO надає чіткий опис та вказує, які сервіси чи бази даних вимагають його виконання. Деякі позначки робляться автоматично (DISCO може перевірити коректність опису, регулярність випусків тощо), інші вимагають участі редактора (чи є журнал академічним, склад редакційної колегії, видавники / засновники). Після того, як всі необхідні поля будуть заповнені, плагін показує, до вимог яких баз даних або агрегаторів журнал може подати заявку, а також які ще вимоги необхідно виконати для інших. Плагін DISCO також включає набір візуальних іконок, які підкреслюють сильні сторони журналу, вони відображаються на головній сторінці вебсайту журналу та повідомляють відвідувачам, що журнал має статус Diamond OA, належить певній спільноті, надає DOI, регулярно публікується тощо. Ці візуальні підказки можуть допомогти залучити нових авторів, рецензентів та читачів, чітко демонструючи цінності та стандарти якості вашого журналу. Інші плагіни покращують сумісність, якість метаданих та видимість, зокрема - OJS-конектор для OpenAIRE Graph, OJS для інтеграції з OpenAIRE Broker. Усі інструменти є загальнодоступними та безкоштовними для використання. Детальніше: https://blog.doaj.org/2026/03/10/making-open-access-journals-visible-how-your-journal-can-shine-with-ojs-diamond-plugins/https://www.craft-oa.eu/
СТАРТ КОНКУРСУ УКРАЇНСЬКО-АВСТРІЙСЬКИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ ПРОЄКТІВ Міністерством освіти і науки України та Федеральним міністерством у справах жінок, науки та досліджень Австрії та Австрійським агентством з питань освіти та інтернаціоналізації оголошено конкурс спільних українсько-австрійських науково-дослідних проєктів для реалізації у 2027-2028 роках. Участь у Конкурсі можуть взяти будь-які науково-дослідні групи закладів вищої освіти, наукових установ обох країн за всіма науковими дисциплінами і тематичними напрямами, включно із соціальними та гуманітарними науками. Основні критерії відбору: відповідність напрямам конкурсу; наукова якість та інноваційний характер проєкту; здатність та компетентність тимчасових наукових колективів втілити проєкт у життя; можливість проведення спільних досліджень і адекватність наукового методу; досвід участі у міжнародних проєктах та перспективи міжнародного співробітництва; якість інфраструктури установ, що беруть участь у проєкті; участь у проєкті молодих науковців (віком до 35 років) та жінок-дослідників; можливості практичного використання результатів проєкту. Проєктна пропозиція готується на дворічний термін (початок - 1 січня 2027 року). Міністерство освіти і науки України фінансує витрати українських науковців на організацію візиту до Республіки Австрія (витрати на проїзд, проживання, добові, візу за необхідності та медичне страхування), заробітну плату українських учасників науково-дослідного проєкту, витрати на закупівлю матеріалів, накладні витрати організації, де виконується науково-дослідний проєкт. Заявку на участь можна подати до 24 квітня 2026 року. Детальніше: https://mon.gov.ua/news/oholosheno-konkurs-spilnykh-ukrainsko-avstriiskykh-naukovo-doslidnykh-proiektiv-dlia-realizatsii-u-2027-2028-rr, https://nauka.gov.ua/information/uav2026/,https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/nauka/2026/09-03/1-avstriia-2027-forma-zaiavki-dodatok-1.pdf
TGLIST.COM.UA
