Нацрепозитарій України НРАТ / NRAT

СЕРТИФІКАЦІЯ GOOGLE З ПРОФЕСІЙНОГО ВИКОРИСТАННЯ ШІGoogle та EdEra оголосили про старт ініціативи «Сертифікація Google з професійного використання ШІ» для українців, які прагнуть опанувати актуальні ШІ-навички та адаптуватися до змін на ринку праці.Програма складається із шести курсів та фінального проєкту, розробленого слухачами за менторської підтримки. Учасники дізнаються, як використовувати ШІ відповідально та безпечно; як перетворити ШІ на надійного співробітника за допомогою встановлення чітких інструкцій; як створити власні застосунки навіть не маючи досвіду програмування; як генерувати креативні ідеї за допомогою ШІ; як створювати зображення, відео та генерувати тексти; як проводити дослідження та збирати інформацію; як здійснювати візуалізацію даних. Навчання безкоштовне та буде доступне для всіх, хто цікавиться темою штучного інтелекту і пройде попередній відбір. Подати заявку на участь можна до 5 травня 2026 року.Детальніше: https://ed-era.com/google-ai-essentials/?utm_source=octopus&utm_medium=link&utm_campaign=email&utm_content=release

РЕЦЕНЗУВАННЯ МАЄ ОПЛАЧУВАТИСЬ: НОВА МОДЕЛЬ АКАДЕМІЧНОГО ВИДАВНИЦТВАНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сегер Асаф «Чи можуть журнали, які оплачують роботу рецензентів, бути успішними?».У статті розглядається спроба створити модель академічного видавництва, у межах якої рецензенти отримують оплату за оцінювання наукових рукописів. Відповідна видавнича ініціатива була започаткована професором Майклом Айзеном і передбачала перерозподіл частини доходів журналів на користь дослідників, що забезпечують контроль якості наукових публікацій. Зазначається, що традиційна система академічного рецензування значною мірою спирається на неоплачувану працю науковців, хоча саме рецензування є ключовим елементом наукової комунікації та підтримання стандартів досліджень. Попри підтримку з боку частини академічної спільноти ідеї оплачуваної праці рецензентів, нова видавнича модель стикається з фінансовими та організаційними труднощами. Традиційна система наукового видавництва глибоко інтегрована в механізми академічної репутації, оцінювання кар’єри та фінансування досліджень, тому навіть помірні зміни потребують значних ресурсів і часу. Частина дослідників вважає, що фінансова винагорода може підвищити якість і відповідальність рецензій, тоді як інші застерігають від можливої комерціалізації процесу та втрати елементу академічного служіння спільноті. Дискусія щодо рецензування тісно пов’язана із визнанням загального високого навантаження на науковців: зростання кількості публікацій і вимог до академічної продуктивності ускладнює залучення кваліфікованих рецензентів, а затримки у процесі оцінювання стають дедалі поширенішими. У такому контексті питання оплати розглядається не лише як фінансове, а й як спроба переосмислення організації наукової комунікації. Настав час серйозно обговорити фундаментальні питання розподілу ресурсів, визнання академічної праці та стійкості сучасної системи наукового видавництва.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/can-journals-pay-peer-reviewers-succeed

ПОЛІТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СІРА ЛІТЕРАТУРА У КОНТЕКСТІ УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОКАЗІВ14 травня 2026 року відбудеться вебінар «Політичні дослідження та «сіра» література у контексті роботи з доказами: поглиблення пошуку інформації для систематичних оглядів».Захід покликаний продемонструвати важливість «сірої» літератури як джерела різноманітної інформації для науковців та практиків, а також як основи  для  формування висновків, заснованих на доказах. Слухачі дізнаються, як можуть забезпечити ефективну роботу з «сірою» літературою бібліотекарі, які прагнуть підтримувати свої дослідницькі спільноти у світі, де існує  величезна та зростаюча кількість джерел, що виходять за рамки публікацій у наукових журналах. Експерти продемонструють наочно важливість синтезу доказів на основі даних, що виходять за межі академічних журналів, способи роботи та інтеграції різноманітних джерел у наукову роботу, інструменти для методологічного та систематичного пошуку «сірої» літератури. Організатори: Сhoice, Overton.Детальніше: https://www.choice360.org/webinars/policy-and-grey-literature-in-evidence-synthesis-deepening-discovery-for-systematic-and-scoping-reviews/

ШІ ПРОВОКУЄ СТУДЕНТІВ І ВИКЛАДАЧІВ НА АКАДЕМІЧНУ НЕДОБРОЧЕСНІСТЬ? На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Чи є масове списування неминучим наслідком поширення штучного інтелекту?». У ній автор запрошує до дискусії про негативні аспекти та загрози, які несе використання інструментів ШІ у вищій освіті, зокрема - академічної недоброчесності. Автор розглядає поширені побоювання викладачів, пов’язані з появою інструментів, здатних автоматично створювати тексти та виконувати навчальні завдання. Дійсно, нові технології значно ускладнюють виявлення списування, що створює відчуття втрати контролю над оцінюванням і навіть формує уявлення про можливу девальвацію навчальних результатів. Але проблема не обмежується лише технологіями. Частина експертів вважає, що штучний інтелект лише загострив вже наявні структурні суперечності у вищій освіті, зокрема - масовізацію навчання, орієнтацію на формальні результати та зростання адміністративного тиску. За таких умов спокуса спрощення оцінювання або формального виставлення балів може виникати не лише у студентів, а й у самих викладачів. Нинішня практика обмежується зазвичай «формальними» підходами, а відповідь на ШІ, як правило, зводиться до посилення контролю або повернення до традиційних форм оцінювання. Такі рішення не враховують зміну природи навчального процесу, в якому цифрові інструменти стають невід’ємною частиною роботи з інформацією. Необхідно переглядати освітні практики, змінювати форму завдань, способи перевірки знань, актуалізувати формат взаємодії між викладачем і студентами. Питання масового списування не можна пояснювати лише впливом штучного інтелекту, його потрібно розглядати у більш широкому контексті трансформації університетської освіти, де технологічні зміни підсилюють уже наявні тенденції та вимагають системного переосмислення цілей і механізмів навчання.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/mass-cheating-inevitable-result-ais-rise

ОСМИСЛЕНА ІНТЕГРАЦІЯ ШІ: УНІВЕРСИТЕТАМ ПОТРІБНА КОЛЕКТИВНА РЕФЛЕКСІЯ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Санти Дж. Оно «Колективне обговорення є ключем до успіху інтеграції штучного інтелекту в освіті». У ній автор розмірковує, яким чином університети мають інтегрувати штучний інтелект у навчальний та дослідницький процес і наголошує, що надзвичано важливо забезпечити прийняття виважених компромісних рішень. Питання запровадження інструментів ШІ не зводиться до технічного їх вибору. Воно стосується фундаментальних засад функціонування університету, зокрема - розуміння того, як формується знання, як оцінюється навчання і яку роль відіграє викладач у цьому процесі. Відтак ключовими стають не швидкість адаптації технологій, а здатність інституцій критично осмислювати їхній вплив. Він наводить приклади підходів до упровадження ШІ в університетах, де процес починався не з технологічних експериментів, а з інституційного обговорення. Зокрема, створення спеціальних комітетів за участю викладачів дозволило оцінити потенційний вплив ШІ на навчання, дослідження та академічне середовище загалом, що забезпечує не лише ефективніше використання технологій, а й формує довіру до змін. Водночас результати перших спроб інтеграції ШІ виявились неоднозначними. З одного боку, технології сприяють персоналізації навчання, підвищенню залученості студентів і зменшенню рутинного навантаження на викладачів. З іншого викликають серйозне занепокоєння щодо академічної доброчесності, авторства, достовірності інформації та ризику формування залежності від автоматизованих рішень. Автор наголошує, що ці виклики не слід розглядати як перешкоду для використання ШІ. Навпаки, вони є підставою для глибшого аналізу та перегляду підходів до організації освітнього процесу. Важливим є визначення чітких критеріїв ефективності: чи сприяє ШІ глибшому розумінню, чи покращує взаємодію між викладачем і студентом, чи не створює нових форм нерівності. Також необхідно підтримувати міжінституційну співпрацю: жоден університет не здатен самостійно повною мірою оцінити всі наслідки упровадження ШІ, тому обмін досвідом і координація зусиль стають важливою умовою формування ефективних стратегій. Таким чином, успішна інтеграція штучного інтелекту у вищу освіту залежить не стільки від технологічних можливостей, скільки від якості колективного осмислення цих змін. Виважене поетапне упровадження ШІ, засноване на діалозі та критичному аналізі, дозволяє не лише мінімізувати ризики, а й максимально повно використовувати потенціал ШІ для розвитку більш гнучкої та ефективної освітньої системи.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/careful-collective-deliberation-key-educational-success-ai

ОЕСР: ПРОГНОЗУВАННЯ ПОТРЕБ У НАВИЧКАХОрганізація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Прогнозування потреб у навичках та адаптація вищого освіти: від розуміння до узгодженості». Зазначається, що у країнах ЄС 21% працівників мають надмірну кваліфікацію, а 25% повідомляють про наявність надмірної кваліфікації для своїх поточних посад, при цьому 10% мають недостатню кваліфікацію, а 9% засвідчують недостатність необхідних навичок. Ці невідповідності навичок на тлі дефіциту кваліфікованих кадрів впливають на економічне зростання, обмежуючи продуктивність підприємств. У країнах ЄС працівники з надмірною кваліфікацією, як правило, стикаються з різницею у заробітній платі порівняно зі своїми колегами з аналогічною кваліфікацією у тій же професії та галузі та рідше засвідчують високий рівень задоволеності життям. У звіті розглядається, як саме країни прогнозують майбутні потреби в навичках за допомогою заходів оцінювання та прогнозування (Skills Assessment and Anticipation /SAA). Документ покликаний надати підтримку політикам, органам освіти та заінтересованим сторонам у їхній діяльності з планування робочої сили та розвитку вищої освіти. Він містить інформацію та практичні приклади, які допоможуть розробити ефективні системи SAA, що спрямовують навчання, освіту та вибір кар'єри. Розглядаються 17 національних заходів, висвітлюються їхні особливості, методологія та вплив результатів на планування вищої освіти і робочої сили. Показано, що високоефективні системи використовують поряд із SAA інші інструменти, поєднують кількісні та якісні методи, щоб забезпечити та прогнозують коректне використання результатів прогнозування.Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/anticipating-skill-needs-and-adapting-higher-education_827b3ca4-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/04/anticipating-skill-needs-and-adapting-higher-education_df9f1718/827b3ca4-en.pdf,https://doi.org/10.1787/827b3ca4-en

ОЕСР: УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ФРАНЦІЇОрганізація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Розвиток стійкої функції управління персоналом у державній службі Франції: вирішення проблем цифрових, екологічних та управлінських змін» із серії «Огляди державного управління ОЕСР». У ньому зазначається, що управління людськими ресурсами у державних структурах країн Європейського союзу та ОЕСР зазнає глибоких перетворень у зв'язку з новими цифровими, екологічними та управлінськими реаліями. В умовах такого роду змін інституції повинні зміцнити стійкість своєї функції управління людськими ресурсами, щоб краще передбачати, адаптуватися та підтримувати впровадження цих змін як на рівні державної служби в цілому, так і в рамках функції управління людськими ресурсами. Франції притаманні певні особливості управління людськими ресурсами: різноманітність залучених зацікавлених сторін, значна адаптивність, потреба у посиленій координації, а реагування на виклики відбувається з різною швидкістю у різних галузях. У Франції за даними 2023 року в державних інституціях працювало понад 2,5 мільйона державних службовців. Необхідно зробити функцію управління людськими ресурсами більш стійкою за рахунок зміцнення стратегічного планування, оперативних можливостей та співробітництва зацікавлених сторін. Країни ЄС та ОЕСР також зосереджені на вирішенні питання реформування кадрової політики задля ефективного супроводження змін та їх формування. Функція управління персоналом у державних адміністраціях Франції включає широкий спектр учасників на центральному, міністерському та децентралізованому рівнях, керівники відіграють вирішальну роль у сфері управління персоналом, існують проблеми загальної узгодженості та забезпечення адаптації адміністрацій до плинного контексту. Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/developing-a-resilient-hr-function-in-the-french-public-service_a6bf832b-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/04/developing-a-resilient-hr-function-in-the-french-public-service_7124f1fd/a6bf832b-en.pdf, https://doi.org/10.1787/a6bf832b-en

ЗМІЦНЕННЯ СПІЛЬНОТ НА ЗАСАДАХ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ На сторінці блогу Міжнародного центру академічної доброчесності опублікована стаття Дженні Мірон «Консорціуми: зміцнення спільнот за допомогою загальної прихильності до академічної чесності». У ній йдеться про те, що у світі, де освіта має міжнародний вимір, а освітні інституції виходять за межі фізичних кампусів, консорціуми пропонують потужний спосіб об'єднання людей навколо спільних цінностей. Консорціум зазвичай розуміється як формальне чи напівформальне об'єднання учасників, які співпрацюють для досягнення спільних цілей, поєднуючи свій досвід, наявні ресурси та можливості. У контексті освіти консорціуми зміцнюють структуру систем освіти, створюючи простори, де вони використовують колективну мудрість та спільні ідеї, розвивають інновації, підтримують дослідження та шукають ресурси для кращої освіти. Консорціуми у сфері академічної етики виконують особливо важливу функцію. Вони об'єднують окремих осіб та установи з різних географічних регіонів для підтримки етичних норм, просування обізнаності щодо доброчесності та розвитку культури чесності у викладанні та навчанні. Такі консорціуми (регіональні, національні, глобальні) об'єднують викладачів, лідерів думок, дослідників, студентів, адміністраторів та інших зацікавлених осіб, які керуються спільним переконанням, що академічна чесність — це не просто політика, а наріжний камінь освіти. Детальніше: https://www.academicintegrity.org/aws/ICAI/pt/sd/news_article/616734/_PARENT/layout_details/false, https://er.educause.edu/articles/2017/8/the-power-of-a-higher-education-consortium

ШІ ЯК ПІДСИЛЮВАЧ ЕКСПЕРТИЗИ: ПРОБЛЕМА НЕ В ТЕХНОЛОГІЇ, А В КВАЛІФІКАЦІЇ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ніколаса Б. Кріла «Викладачі мають рацію, що результати штучного інтелекту є посередніми. Та вони помиляються щодо причин». У ній автор аналізує поширене в академічному середовищі уявлення про низьку якість текстів, створених за допомогою генеративного штучного інтелекту та пропонує власне бачення. Твердження про «посередність» результатів ШІ є частково коректним, однак зазвичай хибно інтерпретується. Проблема полягає не в самій технології, а у рівні підготовки користувачів, які її застосовують. Штучний інтелект функціонує як інструмент-підсилювач: він здатен підвищити продуктивність і швидкість роботи, але водночас відтворює і масштабує рівень мислення того, хто ним користується. Для менш досвідчених студентів використання ШІ може покращити формальні характеристики підготовлених матеріалів, однак не здатне компенсувати відсутність глибокого розуміння теми або навичок критичного аналізу. Як наслідок, створений текст залишається поверховим, навіть якщо виглядає більш структурованим і стилістично завершеним. Натомість досвідчені дослідники мають принципово іншу ситуацію: вони використовують ШІ як допоміжний інструмент, задаючи чіткі параметри, структуру та логіку очікуваного результату, вони здатні оцінити якість згенерованого тексту, відредагувати його та довести до належного рівня якості. Таким чином, штучний інтелект здатен навіть підсилити вже наявну експертизу. Результати проведених досліджень свідчать про асиметричний вплив ШІ. Початківці отримують приріст продуктивності, однак це не означає відповідного зростання якості, тоді як експерти мають сінергію від ШІ. У результаті різниця між рівнем роботи новачків і експертів з одним і тим самим інструментом стає разючою. Отже, якщо штучний інтелект підсилює наявні когнітивні здібності, то ключовим завданням освіти стає розвиток саме тих навичок, які дозволяють ефективно оцінювати, інтерпретувати й удосконалювати результати. Йдеться передусім про критичне мислення, здатність до аргументації та міждисциплінарного аналізу. Таким чином, проблема «посередності» результатів використання технології штучного інтелекту є не технологічною, а освітньою. ШІ не знижує рівень академічної роботи, а лише робить більш помітними відмінності у підготовці користувачів. У цих умовах значення університетської освіти полягає не у протистоянні технологіям, а у формуванні здатності працювати з ними на високому інтелектуальному рівні.Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/faculty-are-right-ai-output-mediocre-theyre-wrong-about-why

ЧОТИРИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ В УНІВЕРСИТЕТІ: ЧИ Є ПІДСТАВИ ДЛЯ ОПТИМІЗМУ?На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Університет, що запровадив чотириденний робочий тиждень, повідомляє про позитивні результати, однак скептицизм зберігається». У ній автор аналізує досвід упровадження скороченого робочого тижня у Лондонському кампусі Університету Сандерленда та реакцію академічної спільноти на цю ініціативу. ЗВО запровадив чотириденний робочий тиждень зі збереженням попереднього рівня оплати праці. Значна частина опитаних про результати цього експерименту співробітників засвідчила зростання продуктивності, зниження рівня захворюваності та покращення загального самопочуття. Також мало місце зменшення витрат, пов’язаних із наймом персоналу. Важливою особливістю організації роботи стало те, що вихідні дні співробітників розподілені упродовж тижня, що дозволяє установі функціонувати у звичному режимі без скорочення часу обслуговування студентів. Такий підхід демонструє можливість поєднання гнучких умов праці з безперервністю освітнього процесу. Водночас, попри загальні позитивні оцінки, більшість університетів не поспішають запроваджувати подібні зміни, посилаючись на фінансові та інституційні труднощі. Деякі експерти звертають увагу на те, що чотириденний робочий тиждень поряд із перевагами має недоліки, оскільки скорочення кількості робочих днів не супроводжується зменшенням загального навантаження, отже зберігається ризик інтенсифікації праці. Дискусія навколо чотириденного робочого тижня відображає пошук нових моделей організації праці у системі вищої освіти, яка все більше потерпає від проблем перевантаження персоналу, стресу та обмежених ресурсів. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/four-day-week-university-hails-results-scepticism-remains