Мала багато розмов про пограбування в Луврі цими днями. Головне питання — якою буде доля коштовностей?Розглянемо два основні варіанти, які трапляються в подібних ситуаціях. Все інше — відгалуження.Ювелірне мистецтво певною мірою прокляте: нікому не прийде в голову переплавляти скульптури Родена чи Джакометті, щоб здати на лом трохи бронзи, або зішкрібати фарбу з полотен Поллока — мовляв, пігмент в хазяйстві пригодиться. Не-коштовний матеріал для створення об’єкта мистецтва виступає певним запобіжником від спланованого, комерційно мотивованого, вандалізму. Прикрасам, натомість, не щастить в усі часи.З цього випливає найпопулярніший сценарій:Коштовності перестають існувати в своєму початковому вигляді. Їх розбирають, метал переплавляють, каміння в старих або прикметних огрануваннях отримують re-cut. Це дозволяє позбутись «культурних відсилок», але зводить виняткову цінність історично й культурно важливих об’єктів до рівня матеріалу, з якого воно зроблено. Загалом, це самий трагічний сценарій, який нещодавно спіткав золотий браслет єгипетського фараона віком близько 3000 років — річ, яка пережила більшість драм людської історії, не витримала невігластва XXI століття і була розплавлена заради $4000. Трохи більше надії залишає другий сценарій:Об’єкти зберігають свою цілісність, але зникають з радарів або стають заручниками — надовго, можливо й назавжди. Сюди відносять так звані «викрадення на замовлення», коли комусь конче необхідно мати в приватній колекції щось типу королівської корони. Гроші є, проблеми з самооцінкою переросли в культ — не вистачає лише вражаючих атрибутів. Траплялись випадки викупу коштовностей в грабіжників або обмін на «угоду зі слідством». І навіть одне каяття після розмови зі священником — звісно ж в Італії.Бонусна конспірологічна теорія: в музеї були виставлені копії, оригінали давно продані, і комусь з персоналу Лувру було потрібне ідеальне відбілююче інсценування. Такий сценарій одразу приходить в голову нам, українцям, бо маємо різноплановий травматичний колективний досвід з розкраданням нашої культурної спадщини. В певній мірі проти цієї теорії працює заява CEO приватної ізраїльської розвідувальної компанії, згідно якої музей звернувся до них по допомогу — оскільки саме CGI Group має успішний досвід в подібній справі 2019 року. Так, ви все вірно відчули: екс-Моссад допомагатиме доволі пропалестинській країні повернути свою культурну спадщину.Загалом, ювелірне мистецтво має свою «спеціалізовану» банду — Pink Panthers. В списку їх досягнень — блискавичні пограбування бутиків на кшталт Graff та Harry Winston або ж приватних галерей. Їм приписують від 120 до майже 400 пограбувань в 20-35 країнах світу. Чому такі різні цифри? Різні джерела мають відмінний одне від одного підхід до підрахунку: хтось включає тільки доведені випадки, хтось й ті, де участь «пантер» на рівні гіпотези. В будь-якому випадку складається враження, що в цих грабіжників є щось типу кодексу честі — наразі не відомі доведені випадки нападів на класичні музеї, також учасники угруповання не фігурували в якості підозрюваних в таких справах. Чи виявиться Лувр їх першим музейним «кейсом» і новим бенчмарком? Або ж на нас чекають інші неймовірні деталі? В кращому випадку — дізнаємось.