17 червня відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами, запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН у 1995 р. Історія Хортиці також знає приклади боротьби з наслідками посухи та опустелювання, про які варто згадати саме сьогодні. Маємо свідчення про те, як 200 років тому німці-меноніти, що мешкали на  острові Хортиця, боролися з наслідками посухи.Ось як про це розповідав у 1857 р. колоніст Йоган Петерс:«…Коли у 1789 р. наші переселенці прибули на острів, він увесь був укритий соковитою травою. Проте у наступні посушливі роки сильні бурі зірвали легкий трав’яний покрив на узвишшях і винесли на денне світло летючій пісок, який швидко розповсюдився й загрожував засипати всю Хортицю. Восени 1830 р. спроба закріпити ці піщані місця, посіявши озиме жито, зазнала повного провалу. Тоді ці піски у 1832 році були засаджені піщано-луговим чагарником (шелюгом), і цей спосіб був найбільш успішним. Чагарник, який є власністю нашої сільської громади, зараз росте на ділянці площею біля 112 десятин (понад 122 га). Він не тільки стримує розвіяння піску, але й щорічно надає багато дров і корисної для господарства деревини, яку треба частіше проріджувати для покращення плантації. На піску прекрасно ростуть ялини та тополі, посаджені кілька років тому в якості досліду». На превеликий жаль,  ліси на острові Хортиця теж спіткало лихо. У 1870-80 роки величезну кількість дерев  було знищено хижацькими порубками, що безкарно здійснювали місцеві мешканці, жителі сусіднього села Вознесенівка та міста Олександрівськ. На початку 1960 років працівники Кушугумівського лісництва відродили справу менонітських попередників: дюни північної частини Хортиці були засаджені сотнями гектарів листяних і хвойних дерев, які врятували острів від опустелювання й подарували місцевим звірям і птахам затишний прихисток. Ілюстрація: фрагмент ескізу живописної панорами олександрівського художника В.А. Хижняка з краєвидом північної частини Хортиці (1845 р.). На острівному плато можна бачити рідкі дерева та чагарники. Матеріал підготував  науковий співробітник відділу історії Олег Власов.