Мерц: «Сьогодні ми виводимо наші двосторонні відносини (з Україною) на рівень стратегічного партнерства». Особисте.💬 Одного разу (декілька років тому) мені випала нагода читати записку польського аналітичного центру (ймовірно, до якоїсь урядової структури Польщі), зміст якої полягав у тому, що Польща має відмовитись від політики претензій до Німеччини, щоб не допускати прискореного зближення Берліна та Києва.Ідея була в тому, що для інтересів Польщі посилення німецько-українського союзу в Європі може мати негативні наслідки в рамках впливу Варшави на європейську політику та швидкості виходу на G20.🔗 У записці йшлося, що натомість польський політикум системними претензіями до німців (які інвестиціями витягали польську економіку) руйнує концепт «осяжного-недосяжного партнерства».Осяжне-недосяжне партнерство — це тактика Польщі демонстрації багатовекторного партнерства з Німеччиною та Францією з метою провокувати дві політичні сили Європи на певне змагання за «голос та увагу Польщі». Голос, який наче досяжний як для одних, так і для інших, але водночас недосяжний остаточно для обох.Оскільки Париж непокоїла занадто поглиблена співпраця Варшави та Берліна, особливо в моментах аграрної конкуренції, але й Берлін непокоїла потенційна поглиблена співпраця Варшави з Парижем у рамках континентальної конкуренції та впливу на ЄС.Веймарський трикутник (якщо дивитись ширше за політичну складову) — це закріплення певного статус-кво на політико-економічному рівні між Парижем, Берліном та Варшавою, де остання торгувала своїм положенням.➡️ Гіперболізовані претензії Польщі до Німеччини в останню каденцію PiS руйнували цей концепт осяжного-недосяжного партнерства, бо експлуатація післявоєнної травми Німеччини з боку Польщі має свої політичні межі здорового глузду.🇺🇦 Щодо України, то польський аналітичний центр зазначав, що поляки, відштовхуючи німців занадто сильно (ніж це треба для вищеописаної стратегії), підштовхують Берлін до потенційної перспективи поглиблення відносин із Києвом.➡️ Києва як потенційно впливового гравця в ЄС (як мінімум через розмір країни), а для Польщі критично важливо, щоб входження України в ЄС відбувалося «через Польщу» як посередника і через польську рамку Веймарськоготрикутника, що свого часу був створений для інтеграції Польщі.➡️ Тобто важливо (для Польщі), щоб Україна не створила свій аналог «Веймарського трикутника» між Парижем та Берліном, закріпивши власну інтеграцію та подальший розвиток поза польським інтересом як предмет конкуренції між Парижем та Берліном.Тобто, за думкою тієї записки, інтеграція України в ЄС має відбуватись через виключне посередництво Польщі. Вихід України «напряму», тобто на пряме союзництво/комунікацію з Берліном без посередника, поляки розглядали як загрозу власному положенню в Європі і перетіканню капіталів та ресурсів німців на більш перспективне та «поважне» (в сенсі поваги до партнера) співробітництво.❗️ Тож дуже важливо Україні, українському політикуму та українцям не повторювати в майбутньому помилки токсичної польської комунікації з партнерами (особливо в рамках внутрішніх електоральних змагань, як у період PiS). Краще вчитись на чужих помилках ніж переосмислювати потім власні. Resurgam➰Приєднуйся