Ну що, з зимовими планами зламати українців виносом енергетики, росіяни, традиційно (як і всі стратегічні плани за 4 роки) лососнули тунця. Це стосується і енергетики і внутрішнього морально психологічного стану українців. Крім питання мобілізації та ТЦК, де у ворога є успіхи і де наша влада просрала всі полімери ввалюючи купу грошей в непрацюючий телемарафон та медийників за принципом лояльністі, а не професійності. А ще ми стали глибше і болючіше виносити цілі. Економіка Росії балансує між погано та дуже погано. Та це ще далеко не кінець. Хоча перевага частково вже на нашому боці. Обережний оптимізм Але. Треба розуміти, що енергетика взимку це частина проблеми пов'язана з теплом та опаленням. А є ще спека. І до неї ворог теж буде готувати удари. Бо холод, можна вирішити двома ковдрами. І продукти вивісити на балкон чи підвіконня. А от в спеку будуть інші проблеми. В тому числі з водою та санітарією. І ворог спробує цим скористатись. Треба готуватись (хоча б морально) до того що не буде кондиціонерів. Не буде холодильників. І будуть перебої з водою. Ворог буде над цим плідно працювати, використовуючи міжсезоння для накопичування. Поради давати дурна справа.Хоча одну дозволю собі. Вкрай необхідні будуть пластикові ємності для води. 100-120 літрів. Чим більше тим краще. З водою. Хай стоять. Росіяни не змогли залишити нас без тепла, тепер будуть намагатись залишити без води. І створити проблеми з каналізацією. З усіма витікаючими наслідками в спеку.І просто трошки досвіду. На початку літа 14 роки, нас на Донбасі під Покровськом якось зустрічали снайпери 93 бригади. Мене вразило що вони стояли на своєму уазі на сонці, хоча поруч була тінь. Але вони просто не помічали спеки. Звикли. Тоді мене це трошки шокувало. Але вже через пару місяців і польових умов, і без кондиціонерів, ми й самі звикли до спеки і не дуже зважали на неї. Спека страшніша очікуванням та нерозумінням можливостей організму до адаптації.А от їжу прийдеться готувати на один раз. Цього може і не буде. Але краще морально підготуватись.