м а р ґ і на л і їпані вчителько мови й літературидо вашого відома – ви мали раціюя опинився таки під мостомсеред ватаги бороданівякі не знають де ночуватимутьта я їх порадую от побачитеонде ми стоїмопід однією з уцілілих опор мостуначе чиказькі волоцюги довкруж бочки з вогнемми оточили екран – прямокутний шматок небасє єсть детекторщо перехоплює відео з безпілотникана екрані – труби цементного заводу дахи будинківвежі мобільних операторівборсаються у бурштині заходу сонцятримай горизонт мудило!(вибачте пані вчителько це я не вам)ви би знайшли щось повчальне у томущо похмуру красу Донеччини нам показалипілоти ворожих дронівта я нічого такого зараз не бачупереймаючись аби наше товариствоне потрапило на рухливу листівкуякій бракує напису «Вечірній Покровськ»пані вчителько мови й літературия вас згадав годиною ранішеколи навалювався грудьми на монтажний ломколи у дверей піднялась губаколи на мене вишкірив зуби замокі я захеканий проголосив Конону:час нести болгаркуа він – авантюрист – тільки цього й чекавтоді я зрозумів що ваше передбаченнятоді я зрозумів – справдилосьтоді я зрозумів – повною міроюя таки став маргіналомбез докорів сумління- боже без докорів сумління -зламую квартируба більше – далеко не першудо цього були будинки сараї підвалия вибивав вікна зривав замки й ламав дверівсе так як ви й пророкувалипані вчительконе переплутайте нас із марікамитак ми називаємо цивільних мародеріввони забирають речіа ми лише позбавляємо оселідомашньої недоторканостіслідимо своїми поглядами сімейні фотоуносимо в кишеняхзапах що лишили господаріта треба ж десь ночуватинаступними сюди увійдуть чужинціпані вчителькоонде ми стоїмо...повідомляти вам подробиці небезпечноадже цей міст дійсно веде до наших колишніх домівта тільки-но я скажу що він розламаний навпілви одразу подумаєте про Дрину та МіляцкуЛатинський міст і Франца Фердинандапро Данте і Ахеронпро міфологему моступро символ інобуттяпро перехід між світамиз-за однієї з опорпопри вашу волюхоч на секундуале визирнеАполінера я вам на це скажу:всі мости давно зруйнованіа ті що дивом вцілілими обов’язковопідірвемо саміпані вчителько мови й літературикраще погляньте внизтут немає річокДрина та МіляцкаАхерон і Сеназасипані щебенемз-під завалів всіх ваших мостіввибираються залізничні коліїякими може пронестисьхіба що погляддивіться скільки вистачить зорув іржавому заході сонцяколії зливаються в одну довгу лініюзупиніться пані вчительконе кажітьщо вам ця лініянагадує поля в зошитіза які ви так наполягали не заступатитоді що в цій вашій метафорі залишиться нам?бути замітками на берегах тексту розміромз західну цивілізаціюбути по той бік межібути марґіналіями?зрештоюмайже це ви й пророкували