Ернест Гемінґвей ніде не почувався таким щасливим, як на природі. Він був пристрасним туристом та чудовим лижником. Гірськолижний спорт тільки зароджувався, лижники були змушені підніматися пішки, каталися на хитких дерев'яних лижах, із ранцем на спині.Ми з Хедлі захоплювалися лижами з тих пір, як вперше спробували цей вид спорту у Швейцарії, а потім у Кортіна-д'Ампеццо в Доломітових Альпах, коли мав народитися Бамбі і міланський лікар дозволив їй кататися на лижах, якщо я пообіцяю, що вона не впаде. Для цього потрібно дуже ретельно вибирати спуск, весь час стежити за дружиною, але в неї були дуже красиві, напрочуд сильні ноги, і вона чудово володіла лижами, тому жодного разу не впала. Нам дуже подобалося у Форарльберзі та у Шрунсі. Ми виїжджали туди наприкінці листопада та жили там майже до Великодня. Там завжди можна було кататися на лижах, хоча для лижного курорту Шрунс і розташований занадто низько, - в його околицях снігу буває достатньо лише у снігові зими. Однак підійматися вгору було задоволенням, і в ті дні через це ніхто не бурчав. Ти встановлював для себе певний темп, значно нижчий за твої можливості, так що підніматися було легко, і серце билося рівно, і ти пишався, що у тебе на спині важкий рюкзак. Підйом до Мадленер-Хауса був місцями дуже крутий і важкий. Але вдруге підніматися було вже легше, і під кінець ти легко підіймався, несучи на спині подвійний вантаж.Фрагмент з книги "Свято, яке завжди з тобою"〰️   Муза&Селінджер