Ця дата народилася з протесту 1992 року, коли люди у 17 країнах одночасно вийшли на вулиці, аби бути почутими й видимими. Це день про гідність і право на повноцінне життя без бар’єрів.Для України сьогодні це має особливу вагу. Наші Захисники та Захисниці захищають державність, а у разі поранення нашим обов’язком є забезпечити гідне відновлення та комфортне повернення до цивільного життя.Цей курс закріплено у Національній стратегії безбар’єрності до 2030 року, ініційованій першою леді Оленою Зеленською. «Безбар’єрність – це коли ти можеш навчатися в будь-якому віці, працювати, пересуватися. Можеш отримувати інформацію й послуги, бути частиною громади, реалізуватися. Безбар’єрність потрібна всім нам, незалежно від того, у якому віці, стані ми саме зараз. Бо життя буває різним навіть протягом одного-єдиного дня. І якщо в будь-який момент, на будь-якому своєму шляху ми не зустрічаємо перешкод, а зустрічаємо лише можливості, людяність і допомогу – це і є справжня відсутність бар’єрів». Повний текст тут.