🏠 “Це були люди, які до цього були в нас на екскурсіях, або наші знайомі. Коли Анатолій повернувся додому, у нас було понад 20 людей. І ще наші двоє донечок. Будинок був переповнений. Так у “Зеленому гаю” почався коловорот людей і тварин. Але Анатолія постійно мучило, що він не може залишити все це навантаження на мене одну. Сама я б не впоралась”.Сюди привозили тварин з територій, де тривали бойові дії, а також приїздили родини з худобою, які були змушені рушати далі й по дорозі просто не мали місця, де можна було зупинитися, видихнути й перепочити.З часом у «Зеленому гаю» почали зʼявлятися тварини, врятовані з-під обстрілів або вивезені з окупації.Паралельно ферма все більше відкривалася для ветеранів, ветеранок і їхніх родин. Як простір тиші, відновлення й поступового повернення до життя. Так «Зелений гай» крок за кроком переставав бути фермерським господарством класичного формату і ставав місцем із особливим сенсом. 🏆 Проєкт Євгенії став одним із переможців конкурсної програми «Варто робити своє 2.0» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Мета ініціативи — покращення умов реабілітації та реінтеграції ветеранів і ветеранок на базі «Зеленого гаю».👉🏻Продовження.