А взагалі, кожна така ситуація, коли всі впадають в колективний психоз, говорить лише про одне - ніфіга війна не змінила, за реальну перемогу, свободу і майбутнє переймаються ті, хто про це думав і до повномасштабного вторгнення, тобто одиниці. Всі інші так і продовжують жити у своїх мильних бульбашках, які складаються зі штучно сконструйованих проблем-фейків. Війна жодним чином не похитнула світогляд багатьох людей, а зміни несуть переважно косметичний характер: перехід на українську, публічні побажання смерті русні і репости на збори ЗСУ. Відверта насолода від чумного бенкету і жодних думок, як жити далі. - Як змінити систему освіти, щоб не доходило до ницих заборон? - Як формувати культуру нашого суспільства, щоб люди не нападали одне на одного, а гідність могли відрізнити від занепадництва? - Як треба осмислювати нашу історію, щоб жодні політтехнології не розділяли нас на "правильних" і "неправильних" українців? - Як формувати нашу політичну культуру, щоб після війни стати повноцінною державою, а не перетворитись на сировинного сателіта міжнаціональних структур? - Як сформувати повагу до праці і ціність зароблених грошей, щоб дівчата не йшли в ескорт, а хлопці не займались "схемами"? - Як нам навчитися будувати стосунки, щоб сім'ї були щасливими і примножувались, а не сприймались тягарем для "вільного життя"?- Що нам, нарешті, треба зробити, щоб вийти зі стану лайножерства і займатися дійсно важливими справами?Це далеко не всі питання, на які нам доведеться знайти відповіді. А зробити це ми зможемо лише тоді, коли навчимося відділяти кукіль від пшениці, перестанемо вестися на пропаганду різного штибу і чесно зізнаємось собі, що в усьому цьому винні лише ми самі.Мій посил простий - думайте про наше спільне щасливе майбутнє і кожний свій крок присвячуйте його досягненню. Не витрачайте свій час і сили на розбірки в інтернеті, слухайте і читайте розумних людей, та працюйте над створенням нових сенсів.