Соціологи різних служб стверджують, що український електорат нічого не навчив досвід 2019-го і наслідків того вибору: українці так само готові сліпо обирати «нове обличчя без історії», яке не має ні програми, ні команди, ні політичного досвіду. Все це кожен виборець вигадує для чергового «нового обличчя» сам, проектуючи на претендента свої найкращі очікування від лідера як такого. Так само одноголосно всі твердять, що Зеленському не світить другий термін у разу проведення виборів: зараз його баланс довіри становить +4% (в сенсі, довіряють йому тільки на 4% більше, ніж не довіряють). І тенденція стало низхідна: за кілька місяців баланс вийде в нуль, а тоді в мінус. Причому це суто про довіру, а не про готовність проголосувати за Зеленського знов. Це принципово різні речі. Тобто, 48,5% довіри прекрасно сполучаються з 15-20% готових проголосувати (і це оптимістична оцінка, оскільки кожен корупційний, мобілізаційний скандал цю готовність додатково зменшує). Роль «Нової легенди», нового претендента з цілковито вигаданими характеристиками і намірами українці відвели поки генералу Залужному. І так само його гіпотетичній партії (яку теж заочно і завчасно наділяють певними вигаданими позитивними характеристиками і гідними кандидатами на мандати й посади). Про те, чи генерал Залужний має потенціал виправдати бодай частково уявлення українців про нього як про міф, сказати не може ніхто (принаймні, з публічних осіб чи фахівців). З банальної причини – ніхто не знає Залужного-політика, бо такої особи все ще не існує.