З нього ми виявляли ворожі міномети, техніку, навіть попереджали про штурми.Служба «Фенікса» – це нескінченні дні і ночі на «Мавіках» і «Матріксі», години польотів, підготовки батарей, постійна концентрація. Кожен політ – це відповідальність, іноді по 16–17 годин на добу. А після бою – відновлення, реабілітація, масажі, які допомагають повернутися до нормального стану.Страх і біль у нього не зникали, але приходили побратими, завдання, розуміння, що від тебе залежить життя інших. Важко передати, що таке виходити з позиції з пораненим, коли ти сам виснажений. І все ж ти йдеш, бо іншого варіанту немає. Це навичка, яку важко пояснити: вона одночасно народжується й виховується досвідом.– Моя мотивація завжди була проста: бачити ворога, знати, що він загрожує твоїм рідним і твоїй землі, і не дозволяти йому пройти. Кожен день на фронті вчив виживати, підтримувати побратимів і виконувати завдання, навіть коли сили майже закінчилися. Так формуються стійкість і сміливість: коли є страх, дія залишається головною.