Я не живу заради роботи: як work-life balance змінює ринок праці 🧘🏻

Робота закінчується о шостій, але керівник пише о дев’ятій вечора. У вихідний приходить повідомлення з позначкою «терміново», а відмовитися незручно — раптом подумають, що ти недостатньо стараєшся ⬇️

Знайома ситуація? Саме від такого дедалі більше людей хочуть відмовитися. І справа не в ліні чи небажанні працювати. Просто після роботи теж має бути життя: родина, друзі, відпочинок і час на себе.

Ще кілька років тому готовність постійно затримуватися могла вважатися перевагою працівника. Тепер усе частіше це сприймають як тривожний сигнал. Якщо робочі питання не закінчуються разом із робочим днем, рано чи пізно людина втомиться. А разом із втомою прийдуть помилки, роздратування і бажання знайти іншу роботу.

▫️

Тому під час вибору роботодавця люди дивляться не лише на зарплату. Важливо й те, чи доведеться відповідати на повідомлення вночі, регулярно працювати понаднормово та почуватися винним за звичайне бажання відпочити.

▫️

Для компаній це теж питання не лише комфорту працівників. Можна вимагати від людей постійної залученості, але це не означає, що вони працюватимуть краще. Набагато важливіше, чи є результат і чи може команда підтримувати нормальний темп роботи без постійного виснаження.

Зрештою, люди не обов’язково хочуть працювати менше. Вони хочуть розуміти, коли робота закінчується і починається їхній особистий час. І якщо роботодавець цього не поважає, навіть хороша зарплата не завжди втримує працівника.

#Статті

Підписатися на канал | Запропонувати вакансію