ВТРАЧАЄМО… БОЛИТЬ… СУМУЄМО…Смолоскипом болю палає наша земля. Вогнем пекучим пронизує душу ця втрата. Ще одного сина України забрала підла московська ракета.4 червня 2025 року, внаслідок ракетного удару, загинув наш земляк — солдат СТАВИЦЬКИЙ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, курсант навчальної роти базової загальновійськової підготовки. Не встиг узяти зброю — але вже був воїном. Воїном у серці. Воїном за духом. Українцем, який не сховався і не втік, а встав у стрій.Юрій народився 13 квітня 1983 року в селі Лазірки на Полтавщині. Виріс у Лубнах. Закінчив школу №2, здобув фах учителя в Полтавському державному педінституті. Мав золоті руки — працював столяром, майстрував із дерева, створював красу і затишок. Перед повномасштабною війною відкрив власну справу — жив, мріяв, будував.Був світлою, щирою, справжньою людиною. Любив кататися на велосипеді, відчувати рідну землю під колесами. Любив життя. Але ще більше — любив Україну. І не вагався, коли настав час її боронити. Бо мав перед собою приклад — свого батька, воїна АТО, добровольця Тероборони, який і сьогодні стоїть на фронті.Юрій мав жити. Будувати, творити, виховувати. Але прийшла смерть з московської безодні — підла, далека, труслива. І забрала молоде життя. Не пробачимо. Не забудемо. За кожного з наших — сто їхніх.Схиляємо голови перед його родиною: дружиною, донечкою, батьками, сестрою, всіма, хто знав і любив Юрія. Ваш біль — наш спільний. Ваш син — наш герой.Прощання з СТАВИЦЬКИМ Юрієм Володимировичем відбудеться 9 червня о 12:00 на Володимирському майдані в Лубнах.Схиляємо стяги. Стискаємо кулаки.Вічна слава Герою!Смерть ворогам!Царство Небесне, Юрію…