Він – таємний агент, який мусив жити на вістрі повсякчасної небезпеки. Його життя стало грою, а ставкою у грі – саме життя. Енкаведист, що цілком органічно почувався у середовищі українських письменників-емігрантів. Радянський розвідник, нагороджений за сумлінну службу високим орденом Вітчизняної війни, і водночас автор однієї з найгостріших книг про злочинну сутність радянської системи.

Це все про одну особу – Віктора Петрова-Домонтовича, одного з найвизначніших українських прозаїків XX століття. Сьогодні минає 132 роки від дня його народження!

Віктор Петров жив в епоху, коли письменник, інтелектуал мусив грати непитомі для нього ролі. Носити маски, які часом приростали до обличчя. Поза тим, Віктор Петров належав до тих небагатьох митців, яким вдалося уникнути належності до соцреалізму. За найбільш несприятливих умов він зумів зостатися оригінальним дослідником, знайшов можливість самореалізуватися в науці. І зрештою: крізь ціле життя йому вдалося пронести велике кохання, котре теж додавало цілісності цій розірваній біографії.

До дня народження письменника пропонуємо прочитати статтю літературознавиці Віри Агеєвої про суперечливе життя Віктора Петрова-Домонтовича: https://localhistory.org.ua/texts/statti/radianskii-shpigun-v-ukrayinskomu-avangardi/