120 років тому народився Іван Багряний! Його особистий опір почався ще у шкільні роки — як виклик навчальному підходу в Російський імперії. “Першого вірша написав я в десять років у першій клясі “Начального училища”. Написав українською мовою, як протест проти учителя, що бив мене лінійкою по голові за те, що я не вмів по-російськи. Ба, згодом уже й умів, та не хотів”, – згадував письменник про свій літературний дебют.

На початку 1930-х письменник оселився у легендарному будинку “Слово”. Одного надвечір’я Іван вийшов із будинку, і раптом дорогу йому перегородили “два суб’єкти” із карного розшуку. Щоби хоч щось нашкребти на справу, енкавеесівці потлумачили поетову літературну фантазію за його життєві переконання. “Дуже настирливо допитувалися, до якого друга це я звертаюся в своїй передмові до “Ave Maria”. Я сміявся з них. Так само вперто вимагали сказати, кого я мав на увазі, присвячуючи тему “бунтарям і протестантам”. Я сміявся також із цього, як і з уявного друга. Їх злило”, – так про свій перший арешт розповів Іван Багряний Григорієві Костюку.

Під час Другої світової війни його мобілізували, але в дорозі ешелон із новобранцями розбомбили. Власний досвід втечі від совєтів і нацистів письменник описав у романі “Людина біжить над прірвою” (виданий 1965-го). Згодом Багряний долучився до лав ОУН. У той період він написав свій найвідоміший роман “Тигролови”. Хоч у вирі війни рукопис загубився, у таборах Ді-Пі письменник відновлював текст із пам’яті.

Одразу після війни Багряний активно долучився до організації українських письменників в еміграції Мистецький український рух (МУР). “Ще молодий і роками, і тим більше – волею й душею” він не втрачав драйву й зачаровував авдиторію своїм виразним читанням “суворих й захоплюючих поезій”. Юрій Шерех-Шевельов стверджував, що за силою поетичного слова темперамент Багряного дорівнює Шевченковому.

Року 1963 було розпочато процес щодо висунення Багряного на Нобелівську премію, але через те, що письменник помер того самого року, процес зупинили. Поховали письменника у Новому Ульмі. Короткий напис на надгробку німецькою коротко інформує: “Іван Багряний – український письменник”.

Багато це чи мало в час, коли України не існувало на карті світу, але яка беззаперечно існувала для Багряного та інших “вічних бунтарів”, які попри все вірили й боролися за неї?

Більше про письменника – у матеріалі Ольги Полюхович ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/tragichnii-optimist-ivan-bagrianii/