“Майструєш — а лялька починає дивитися на тебе. Кліпає, роззявляє рота у твоїх руках. Це як народження дитини. Створюю її, відпускаю — бачу результат на сцені. Недавно так працював, а поблизу хтось посадовив у крісло Вовка з “Сімох козенят”. Я обертаюся — аж сполохався. Іграшковий вовк, 180 сантиметрів заввишки, з суглобами, що згинаються, правдоподібними лапами — мов живий. Голову похилив — дивлюся — що ж він думає?”, – розповідав Євген Невинський, який був майстром театральних ляльок у Київському академічному театрі ляльок та актором-ляльководом у Театрі ляльок на лівому березі Дніпра. Ще другокласником він виготовив першу маріонетку — гусінь із синтепонових кульок, обшитих зеленим трикотажем і зв’язаних між собою. Уже тоді вмів шити, малювати. Коли подорослішав, освоїв складніші інструменти — як-то лобзик чи дриль. “Театр ляльок — перший театр, який відвідує дитина. Саме з її вражень формується подальша любов. Маленький глядач вірить, що лялька існує сама собою. Вона жива, навіть якщо за нею стоїть якийсь дядько чи тітка. Щось йому говорить, доносить свої думки. Саме тут важливо не зіпсувати глядача”.Євген створив багато персонажів: хижих звірів, граційних лебедів, проворних чортів, зуби й гігантський бургер для вистави про похід до стоматолога. Не завжди мав час дивитися готові спектаклі. Але на генеральному прогоні завжди спостерігав, як оживають іграшки, які він створив. Інтерв'ю з Євгеном Невинським “Локальна історія” записала у 2022-му році. Після початку повномасштабного вторгнення актор пішов добровольцем на фронт. У липні 2023 року він пропав безвісти на Запорізькому напрямку. А в травні генетична експертиза підтвердила його загибель.https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/cholovik-za-shirmoiu/