“Деякі історії живі тільки тому, що їх є кому розповісти. Мої сусіди — бабуся Надія і дідусь Леонід Стрижевські, були мені за рідних. У дитинстві я дізналася, що бабуся Надя — праведниця. Що це означає, я з’ясувала значно пізніше. Через багато років я дізналася історію двох врятованих єврейських дітей — Галі та Льоні.Війна застала Рахіль Козиру із дітьми в передмісті Києва в розпал літньої відпустки. Батька Галі та Льоні призвали в армію. Рахіль мала можливість евакуюватись із дітьми, але маючи на руках хворого на дизентерію дворічного сина і літніх батьків, вирішила залишитися у Києві. Після оголошення, що євреї мають зібратися біля Бабиного Яру, усі були розгублені. Що робити? Виконувати наказ? Тікати? Ховатися?Надя, племінниця Рахілі, прийшла до неї і занепокоєно поділилась передчуттям, що цей наказ недобрий. На що Рахіль відповіла: “Давай вияснимо”. Рахіль, Галя, Надя і Льоня вийшли на вулицю. Тоді вони зустріли німецького солдата. Рахіль запитала в нього німецькою: “Що буде після того, як євреї зберуться в місці збору? Що буде далі?” “А далі — нічого”, — відповів солдат. За родинною легендою, саме ця коротка розмова стала переламним моментом у цій історії. В певному сенсі знання німецької проклало стежку до порятунку Галi та її братика Льоні.Наступного ранку Надя знову прийшла до Рахілі: “Тьотю, ви нікуди не підете, на вас чекає смерть”. Рахіль сама все розуміла. На пропозицію племінниці піти разом із дітьми до неї додому Рахіль попросила забрати лише її дітей: “Я знаю, що їм буде так само, як і вам, а я буду… на якому б світі я не була, я буду молитись”. У цей час вже стукали в двері: “Чому ви не виходите? У вас же стільки жидів в квартирі”. Надя з дітьми через чорний хід нишком вийшли з квартири, захопивши зі собою лише фотоальбом. Рахіль пішла на вулицю Прорізну до своїх батьків, щоб разом із ними піти в Бабин Яр. Діти змогли вижити. У тиші легко сприйняти забуття за щось, чого ніколи не існувало. Відсутність — це не нічого, це втрата, це горе. Ми втратили цілий всесвіт. Ми втратили Рахіль. Вона не заспівала пісень, вона не навчила дітей мови, вона не залишила той слід, який могла”.Історії врятованих від розстрілів у Бабиному Яру читайте у матеріалі на нашому сайті: https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/zapovniti-tishu-istoriia-vriatovanikh-vid-rozstriliv-u-babinomu-iaru/