12 січня в Україні вшановують День українського політв’язня.Цього дня ми згадуємо людей, які за право бути вільними заплатили роками неволі, зламаними долями й жахливими випробуваннями.Сьогодні пропонуємо пригадати історію Оксани Попович. Вона відбула майже чверть століття у неволі та була визнана особливо небезпечною рецидивісткою. Членкиня ОУН, яка згодом приєдналася до Української Гельсінської Групи і виступала проти порушень прав людини."Слово "Україна" стало для мене святинею, ще коли я не ходила до школи. Коли я чула, як співають гімн України, моє серце починало битися сильніше", — розповідала жінка у 2000 році. У липні 1945-го дівчину засудив Військовий трибунал військ НКВС Станіславської області до 10 років позбавлення волі. Попри нестерпний табірний побут, велику норму відробітку, обмеження волі та їжі, Оксані найдужче дошкуляла одноманітність: "Ув’язнення — то не якийсь геройський вчинок, а таке одноманітне життя: вранці підйом, пішов на роботу, побіг у їдальню… Одноманітне, без усяких героїчних прикрас".Лише у 1956 році Оксана Попович вийшла на волю. Але 1974-го Оксану Попович арештували вдруге за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. На час арешту дисидентка пересувалася на милицях, але на знак протесту влаштувала голодівку, яка тривала 48 діб. 14 січня 1975-го Оксану Попович засудив Івано-Франківський обласний суд на 8 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Її звільнили лише 2 жовтня 1987 року, відбувши загалом 24 з половиною роки в неволі. У 1988 році Оксана Попович стала членом-засновником Івано-Франківської обласної філії Української Гельсінської Спілки. Померла у 2004-му, похована на Алеї Героїв в Івано-Франківську. Через два роки Указом Президента України посмертно нагороджена орденом "За мужність" І ступеня.https://localhistory.org.ua/texts/statti/sovietska-vlast-pogano-pratsiuvala-disidentka-oksana-popovich/