«У перший день липня 1987 року по пенсіонера Івана Гончарука, який жив у селищі Комсомольське (нині місто Слобожанське) на Харківщині, прийшли представники не просто «органів», а тих, що завдавали найбільшого страху совєцьким людям, — кдб. Гончарука заарештували й відвезли на рідну Волинь, де судили… за те, за що він уже дістав вирок 40 років до того. Тоді, за сталінських часів, двадцятирічний хлопець за участь в УПА дістав сувору кару — 20 років каторги, якими замінили смертну кару. А от в епоху «гласності» й «перебудови» Гончарука засудили до найвищої кари — розстрілу».Чому совєцька каральна система вирішила виправити попередній вирок і як це сталося — у програмі «Харківські історії» розповіла Леся Бондарук, історикиня, працівниця Українського інституту національної пам’яті й авторка книжки «“Справа Гончарука”. Останній розстріляний повстанець».https://radio.nakypilo.ua/podcast/rozstril-navzdogin-chomu-sovyety-povtorno-pomstylysya-kolyshnomu-banderivczyu-40-rokiv-po-tomu/?fbclid=IwY2xjawPJ4EtleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETF6MUJDaWdkdnNRQWRpeHZjc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHnS63rH9N0Mu03PG94_hDAP2XHqIMSFHCYK0rdOoS7O5JYvZJwuZQDBgW3dv_aem_X0HTg1D76hJCn-jomDWiig