“Українська повстанська армія - це армія безіменних, - писав історик Петро Мірчук, - адже кожен боєць УПА, від Головного Командира до звичайного рядовика закритий для сторонніх і навіть для своїх приятелів псевдом, прибраним іменем”. Псевдонім або псевдо був просто необхідним в умовах підпільної боротьби проти комуністичного і нацистського режимів, адже учасники Руху опору перебували під пильним наглядом каральних органів. Використання псевда допомагало зберегти конспірацію навіть у випадку, якщо підпільника чи підпільницю впіймали. Не маючи точних імен особу затриманого чи затриманої складно було ідентифікувати, довести її причетність до певних справ, з'ясувати міру “винуватості”, а отже і засудити. Одна особа часто виконувала одночасно різні доручення чи належала до різних підпільних організацій та відділів і відповідно потребувала різних псевдонімів для кожної з них. Для прикладу головний командир УПА Роман Шухевич мав чимало підпільних кличок - “Мирон”, Тур”, “Роман Лозовський”, “Сотник Щука”, “Чернець”, “Туч”, “Степан”, “Дзвін”. Найвідоміше своє псевдо “Тарас Чупринка” головнокомандувач взяв на честь улюблених українських поетів - Тараса Шевченка та Григорія Чупринки. Окрім звичної словесної клички, учасники Руху опору могли мати псевдо у вигляді шифру. Зокрема окружний провідник Калуської та Дрогобицької округи ОУН Володимир Фрайт серед численних псевдо (“Батько”, “Жар”, “Вир”, “Владан”, “Владко”, “інж. К. Владан”, “Карб”, “Роман”), мав і зашифровані цифрові імена (“Ст-5”, “16”, “016”, “82”, “082”, “96”, “98”). Особистий охоронець Романа Шухевича Любомир Полюга пригадував про свої допити у в’язниці та очну ставку з Катериною Зарицькою: “Друге питання питають “А яке псевдо мав Шухевич?”, я називаю псевдо, тоді в моді були цифрові псевда, я називаю одне цифрове псевдо, звичайно видумане, неправдиве, а вона зовсім інакше називає. А тоді він каже як же ж то так ви говорите одне, а ви говорити друге. Катруся каже: “Ну тут цілком зрозуміло, тому шо для мене Шухевич для мене мав таке псевдо, а для нього мав таке псевдо”. Живих носіїв повстанських псевд залишилося вкрай мало, а дехто з них навіть нині не хоче видавати свою “військову назву”. Сьогодні українцям доводиться знову воювати під новими псевдами - позивними. Одначе, і колишній “Пімста”, і теперішній “Помста” борються за ту саму ідею - вільну і незалежну Україну.https://localhistory.org.ua/texts/statti/iak-partizani-psevda-vibirali/