“Узимку 1206/1207 років почався кількалітній період поневірянь Данила чужими дворами, що лише на короткий час переривався перебуванням у Русі. Через якийсь час після прибуття Романової родини до двору Лешека Білого, польський князь вислав Данила до Угорщини, залишивши у себе вдову та Василька. Коли саме це сталося — невідомо. Розділення родини Романовичів і вислання Данила до Угорщини як своєрідного заручника, що би мав гарантувати збереження status quo, виразно вказує на поділ сфер впливу між угорцями та поляками. Про кількарічне перебування Данила в державі Арпадів, яке з перервами тривало до 1213/1214 років, не знаємо майже нічого. Крім хронологічних меж цього періоду в житті молодого князя, які можна досить чітко встановити, можемо лишень вказати на те, що в той час цілковито змінилось його найближче оточення, а також його статус. Романів син, якому на той час було приблизно 6 років, виховувався у середовищі угорських у державному сенсі, та етнічно угорсько-німецько-слов’янських суспільних еліт, що, звісно ж, вплинуло на формування його особистості. Можемо щонайбільше здогадуватися, що на час перебування Данила при монаршому дворі там домінували Андекси, родичі королеви Ґертруди. Про той період немає жодної інформації, яка бодай би натякала на те, що Романовича утримували відособлено. У Галицько-Волинській хроніці натрапляємо на кілька звісток про оточення Андрія ІІ, які можна потрактувати як надвірні плітки. Сумнівно, що вони могли потрапити до тексту по-іншому, ніж за посередництва Данила або його матері, яка в певний період перебувала із сином в Угорщині. Вже перша у хронологічному сенсі викладу із цих звісток містить певною мірою сенсаційну інформацію. Із неї дізнаємося, що угорський король Андрій ІІ, що не мав сина, за порадою своїх бояр та «всієї землі», захотів свою доньку видати заміж за Данила, який перебував в Угорщині. І «наречений», і «наречена» тоді ще були дітьми. Ця оповідь виразно нагадує надвірну байку, яку принесли в Русь і розказали авторові хроніки через триваліший відтинок часу після подій, про які у ній йшлося. Знаємо, що представник роду Романовичів міг прибути до Угорщини найраніше на початку 1207 року. В той час уже жив перворідний син Андрія ІІ Бела, який народився між 7 червня та 29 листопада 1206 року. Тому інформація про мотиви, які могли спонукати Андрія ІІ укласти династичний союз із Романовичами, є неправдивою.Складно припускати, що Андрій ІІ, молода дружина якого ще перебувала в дітородному віці, був здатний вбачати в кількарічному Данилові свого наступника. Проте король міг натомість вважати, що шлюбний зв’язок із Романовичами буде корисним з перспективи збереження угорського контролю над Галицьким, а може, і навіть Володимирським князівствами. Як можемо здогадуватися, Данило при дворі Арпадів принаймні певний час мав нагоду виховуватися разом з угорськими королевичами. Але припустити, що між ними міг виникнути якийсь тривкіший зв’язок, складно. Надто значною була різниця у віці”. Дитинство Данила — між вигнанням і династичними інтригами. Докладно у книзі Даріуша Домбровського «Король Руси Данило Романович (прибл. 1201–1264). Політична біографія» → bit.ly/4l4DZxT