Мій любий читачу, Втім, найцікавіше в кроці пані Олени — це навіть не сам крок, а його контекст.Бо арбітражна спільнота вже бачила подібні «індивідуальні траєкторії». Щоправда, значно рідше — їхні щасливі фінали.Ваша поважна авторка недостатньо стара, щоб помʼятати ті часи, але старожили ринку подейкують, що законодавицею цієї моди стала вельмиповажна пані Ірина Назарова, яка - перейшовши до Астерс з Козьяков та партнери на хвилі своєї слави у справі по реприватизації Криворожсталі - на цій хвилі не довго там протрималась, досить швидко зрозуміла переваги сімейного бізнесу та покинула родину, заснувавши EnGarde. Як і свого часу славно відомий лицар Марченко після розставання з легендарним домом Магістрів. Як так сталося, що партнер, який знався на податках раптом став завзятим арбитром, - історія замовчує. Чому раптом йому перестало бути комфортно під дахом найвидатного в ті часи дому - теж ніхто в голос не говорив. А про що шепотілися за спиною - хто ж з поважних людей нашого королівства до цього прислухається?!Вельмиповажний пан Мартиненко, залишаючи родину Kinstellar, виглядав радше як людина, якій чемно підказали напрямок руху, ніж як архітектор нової імперії.Шановний пан Білоусов після виходу з родини Aequo поки що не запропонував історії, яку хотілося б цитувати.І тут іронія стає майже відчутною. Бо «власний шлях» у нашому королівстві звучить значно переконливіше, ніж потім виглядає на практиці.І саме тому кожен новий такий жест — це не лише про амбіцію. Це ще й про ризик.Але, як кажуть поважні старці нашого королівства, в кінці кінців ризик вийти має бути вищим за ризик залишитися. Це і є мотивацію, що тримає сімейства до купи. В іншому випадку - якщо ризик залишитися перевищує ризик виходу за сімейний поріг - що ще може втримати в сімейному домі? Завжди з іронією і увагою,Леді Віслдаун