🍄✙ вінницький психопат ✙🍉 #УкрТг | Проте є й інший аргумент на користь знесення — набагато небезпечніший....

Проте є й інший аргумент на користь знесення — набагато небезпечніший. Цей аргумент — «усі вони підараси, яка мені різниця». На це у мене є дві відповіді.Перша — особиста і пов’язана з аргументом ефективності. Як знають усі мої читачі, я є великим фанатом ефективного урядування. З чого складається ефективне урядування? Із вчасного й повного розуміння владою проблем політичного чи технічного характеру, напрацювання адекватної політичної відповіді на цю проблему та дисципліни й гнучкості в процесі імплементації розробленої політики. Якщо на око оцінити ефективність місцевого урядування у великих українських містах за десятибальною шкалою, абсолютна більшість із них матиме тверді 2–3 бали. Тобто, якісь елементи цього процесу є, щось іноді робиться, але загалом цей процес майже відсутній.Ці тверді 2–3 бали тримаються на синергії трьох елементів — думок громадськості міста та її реакції на оперативні події, груп інтересів, які представлені в міській раді депутатами (але не завжди), та мера міста, який зводить усе докупи й ухвалює політичні рішення. Якщо в цій конфігурації замінити мера на представника центральної влади, інші частини рівняння нікуди не зникнуть. І якщо на думку громадськості можна не дуже зважати чи вона може бути навіть на користь центру, то з групами інтересів ситуація складніша. Якщо центральний кадр буде реформатором-революціонером і не враховуватиме їх, то приймати будь-які рішення легально стане майже неможливо. І якість урядування суттєво погіршиться навіть порівняно з поточною. Проте може бути ситуація, коли центральний кадр не буде суперечити групам інтересів — і на цій ноті варто перейти до другої, більш політичної відповіді.Практика демократії в країні починається з місцевого рівня. Без місцевих виборів, активної участі громадян у житті громади та міста у голові виборця втрачається зв’язок між вибором, який він робить, і політичними рішеннями, що ухвалюються в країні. В умовах, коли на місцевому рівні демократія не практикується, її практика на національному рівні неможлива — громадяни втрачають інтерес до політики в конструктивному сенсі та стають лише її спостерігачами, не учасниками, їхня довіра до політичної системи замінюється байдужістю.Україна — молода й неповна демократія. Проте наші громадяни, попри загальну недовіру до політичної системи, загалом відчувають себе її частиною. Попри війну, бідність і постійні шторми, наш політичний процес живий. Це джерело нашої спроможності реагувати на зміни та рухатися вперед навіть тоді, коли державні інституції підводять або ще не сформовані.Безглузде втручання центральної влади у місцеву не зруйнує наш політичний процес, але це крок, хоч і невеликий, у бік деполітизації нашого життя — крок, який не грає на нашу користь і частиною якого не треба бути.І наостанок. У цій діяльності влада розраховує на підтримку «занепокоєної громадськості», яка підписує петиції та займається іншими видами інтернет-активізму на користь єдиноправильного рішення. Не будьте частиною цього процесу.Українське місцеве самоврядування потребує вашої залученості. Потребує залученості через інституційну реформу, яка дозволить набирати професійних і незалежних місцевих службовців та правильно розставить важелі влади. Потребує залученості через антикорупційну діяльність, яка особливо потрібна на місцевому рівні (і теж має бути інституційною). Потребує залученості через формування адекватної регіональної політики на центральному рівні. Але не потребує вашої залученості у дешевому популізмі з малозрозумілими цілями.П.С. Ні, не треба проводити паралелі з РФ у нульові — вони не мають сенсу через майже повну відмінність ситуацій.[3/3]