знаєте, я раніше надав перевагу осені та зимі. тепло одягнутись мені завжди було легше, ніж знайти як охолодитись протягом всього літа, коли в кімнаті температура під 30. однак, я свою думку кардинально змінив коли в січні їздив на Донбас. я майже тиждень провів на полігоні з гсб Шквалу, кожен день їздячи туди й назад. дорога в одну сторону у нас займала порядка 2.5-3 годин і стільки ж назад. не те, щоб заморозки були пізда, але я неоднократно відмічав що настільки промерз, що відчував всередині себе замерзлі кістки які холодніші за м'які тканини, які їх оточують.і в якийсь раз, коли ми відпрацьовували зачистку окопу, я задумався наскільки важко воювати взимку. по-перше, тобі самому холодно. по-друге, через короткий світловий день у нас з гсб більше часу йшло на дорогу, ніж власне на тренування (хлопці приїздили раніше нас і займались з інструкторами, це чисто наша проблема була). по-третє, страшно уявити десь затрьохсотитись і повільно стікати кров'ю в собачий холод. одним словом, приємного мало і це тільки на рівні, який я своїми очима побачив за пару днів там. у вересні-жовтні в Покровську все якось поярче виглядало таки.та і якось одяг зимній мені було легше підбирати, ніж весняний чи літній, але думаю з цим проблем уже буде менше. зараз, сидячи на лавочці в парку я тішусь сонечку і чекаю коли нарешті потепліє достатньо, щоб можна було чисто в футболці літати. раніше якось не знаходилось часу отак сісти десь і мирно посидіти без всякої суєти. в рот я єбав капіталізм, отравляє душу і мозок, а весна це прекрасна пора