Source
Муніципальна охорона | 15 уламків, одне кохання і київські озера: історія нашого Олександра Б...
507 Views/Reach
2026-10-14 12:02
Message №11185
🪖 15 уламків, одне кохання і київські озера: історія нашого Олександра Бурінчика
#муніципали_у_пікселі
Продовження, початок – вище ☝️
План «Б», балістика та дзвінок побратиму
З армії Олександр йти не хотів, але через важкі травми рук його демобілізували. Постало питання: що робити далі? До війни він займався радіотехнікою, вмів читати схеми. Тож планував піти в оборонку – паяти дрони та системи РЕБ. Але поки звільнявся зі служби, ворожа балістика вщент рознесла те підприємство. Люди не постраждали, але виробництво закрилося. Олександр почав шукати інші варіанти. Тоді він набрав свого побратима Богдана, з яким разом служив, і який звільнився через інвалідність трохи раніше. Так опинився у «Муніципальній охороні».
💬 «Я говорю: ну так, а то що, руки не руки? Інвалідність. Він каже: ну давай, коротше, спробуємо... Так я і влаштувався. Виявилося, що багато людей, з якими ми в той чи інший час на війні перетикалися, теж повернулися в муніципалку».
Виявилося, що з нашої 112-ї бригади у 2022 році мобілізувалося багато хлопців. Отримавши інвалідність на фронті, вони знову повернулися сюди.
Новий сенс у цивільному житті
Сьогодні робота для нього – це не просто пропускний режим і контроль, щоб ніхто не викидав сміття в озера. Для Олександра це простір, де ветерани допомагають один одному адаптуватися.
💬 «Це справді така служба, таке підприємство, де у кожного своя історія. Але тут кожен може себе знайти, може відчути себе потрібним, адаптуватися після того жаху, який пережив. От бачите, я зі своїми інвалідними руками влаштувався. Доба через дві, дві доби можу бути вдома з дружиною, дитиною».
Найголовніше для Олександра зараз – це його родина. У нього підростає дев'ятимісячна донечка.
💬 «Дитині дев’ять місяців, донечка Єва. Мені найголовніше, що я можу проводити час з сім’єю більше. Так що мене все влаштовує...»
Олександр чесно зізнається, що з армії йти не хотів. Але сьогодні його новий «нуль» і головний простір для захисту – це його маленька донечка та спокій рідного міста. За мужність і успішне виконання завдань під час бою Олександр Бурінчик був нагороджений «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ.
Пишаємося Олександром та кожним ветераном у лавах «Муніципальної охорони»! 🫡
Дякуємо за службу тоді й зараз!
🤝🇺🇦
⬇⬇⬇
➡Підписуйтесь та слідкуйте за нами у соцмережах:
📱
Facebook 📱
Instagram
📱
TikTok 📱
YouTube 📱
Official
ПІДПИСАТИСЯ | ЗАРЯДИТИ КАНАЛ
#муніципали_у_пікселі
Продовження, початок – вище ☝️
План «Б», балістика та дзвінок побратиму
З армії Олександр йти не хотів, але через важкі травми рук його демобілізували. Постало питання: що робити далі? До війни він займався радіотехнікою, вмів читати схеми. Тож планував піти в оборонку – паяти дрони та системи РЕБ. Але поки звільнявся зі служби, ворожа балістика вщент рознесла те підприємство. Люди не постраждали, але виробництво закрилося. Олександр почав шукати інші варіанти. Тоді він набрав свого побратима Богдана, з яким разом служив, і який звільнився через інвалідність трохи раніше. Так опинився у «Муніципальній охороні».
💬 «Я говорю: ну так, а то що, руки не руки? Інвалідність. Він каже: ну давай, коротше, спробуємо... Так я і влаштувався. Виявилося, що багато людей, з якими ми в той чи інший час на війні перетикалися, теж повернулися в муніципалку».
Виявилося, що з нашої 112-ї бригади у 2022 році мобілізувалося багато хлопців. Отримавши інвалідність на фронті, вони знову повернулися сюди.
Новий сенс у цивільному житті
Сьогодні робота для нього – це не просто пропускний режим і контроль, щоб ніхто не викидав сміття в озера. Для Олександра це простір, де ветерани допомагають один одному адаптуватися.
💬 «Це справді така служба, таке підприємство, де у кожного своя історія. Але тут кожен може себе знайти, може відчути себе потрібним, адаптуватися після того жаху, який пережив. От бачите, я зі своїми інвалідними руками влаштувався. Доба через дві, дві доби можу бути вдома з дружиною, дитиною».
Найголовніше для Олександра зараз – це його родина. У нього підростає дев'ятимісячна донечка.
💬 «Дитині дев’ять місяців, донечка Єва. Мені найголовніше, що я можу проводити час з сім’єю більше. Так що мене все влаштовує...»
Олександр чесно зізнається, що з армії йти не хотів. Але сьогодні його новий «нуль» і головний простір для захисту – це його маленька донечка та спокій рідного міста. За мужність і успішне виконання завдань під час бою Олександр Бурінчик був нагороджений «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ.
Пишаємося Олександром та кожним ветераном у лавах «Муніципальної охорони»! 🫡
Дякуємо за службу тоді й зараз!
🤝🇺🇦
⬇⬇⬇
➡Підписуйтесь та слідкуйте за нами у соцмережах:
📱
Facebook 📱
📱
TikTok 📱
YouTube 📱
Official
ПІДПИСАТИСЯ | ЗАРЯДИТИ КАНАЛ