Вечірній роздум (як колись)Фешн-тусовка — загалом, і наша локальна зокрема — нагадує заболочений пейзаж: вода тремтить, але ґрунт під ногами не рухається роками. Ландшафт майже незмінний. Так, траплялися кілька тектонічних зрушень, але зараз повітря гуде від потреби в новому.Ми могли б завалити вас списками джерел КФЛ, залити всю поштову скриньку в PDF, ну знаєте, щоб трохи розворушити, як в старі-добрі. Але останнім часом нас живить дивний безмежний оптимізм. Можливо, через те, що українські бренди дедалі частіше стають «міжнародними», не завдяки «мєстячковим» альянсам, а завдяки чесній системній роботі з усіх сил і навіть більше. І це надихає. Зміни все одно неминучі — навіть без нашого каталізу.Вірогідно, зрушення станеться в той момент, коли герої наших матеріалів випадково дізнаються, що одна про одну говорять позаочі. І не завжди це правда. Адже справедливість ніколи не була предметом дискурсу. Інколи це — відверта неправда, на якій, власне, й тримається чимало союзів. І ось саме тоді щось у цій системі скресне.А ми, все ж, для себе лишимо надію. Добраніч.