🕯️😢 День пам’яті жертв політичних репресій - це день скорботи, пам’яті та усвідомлення ціни людської свободи. Щороку у третю неділю травня Україна вшановує мільйони людей, які стали жертвами тоталітарного режиму - тих, кого переслідували, ув’язнювали, депортували або позбавляли життя за переконання, походження, слово чи прагнення жити вільно.Політичні репресії залишили глибокий слід в історії нашої держави. Тисячі українських родин пережили біль втрат, страх і роки мовчання. Репресій зазнавали представники інтелігенції, науковці, письменники, митці, військові, духовенство, селяни - усі, хто не вписувався у жорстокі рамки тоталітарної системи. Багато імен були викреслені з історії, а людські долі безжально зламані.Особливо трагічними сторінками стали масові арешти, розстріли та заслання українців у табори й на примусові роботи. Символом цих злочинів стали Биківнянські могили, Сандармох, Соловки та інші місця пам’яті, де й досі відлунює біль невинно загиблих.Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу та незалежність, пам’ять про жертв політичних репресій набуває особливого значення. Вона нагадує нам про небезпеку диктатури, цінність людської гідності та важливість права кожного народу самостійно визначати своє майбутнє.Ми маємо пам’ятати ці трагічні сторінки історії не лише заради минулого, а й заради майбутнього - щоб подібні злочини ніколи більше не повторилися.❗️У Кілії та Кілійському районі політичні репресії особливо посилилися після 1940 року, коли південь Бессарабії був окупований СРСР і територія увійшла до складу радянської України. Репресії здійснювали органи НКВС -радянської каральної системи.У Кілії, Вилковому та селах району репресували:•заможних селян і землевласників, яких радянська влада називала «куркулями»;•священників та віруючих людей;•учителів, службовців, представників інтелігенції;•людей, які мали родичів за кордоном або підтримували зв’язки з Румунією;•колишніх чиновників румунської адміністрації;•тих, кого підозрювали в «антирадянських настроях» або нелояльності до влади.Причиною для арешту часто могли стати:•приватне господарство чи власна земля;•відмова вступати до колгоспу;•українська або релігійна позиція;•критика радянської влади;•доноси сусідів;•навіть необережне слово чи «неправильне» походження.Багатьох людей висилали до Сибіру, Казахстану або таборів ГУЛАГу. Частину розстрілювали без справедливого суду. У багатьох родинах Кілійщини про репресованих родичів десятиліттями боялися говорити відкрито.Окремо відомо, що після приходу радянської влади в Бессарабії у 1940 році почалися масові депортації мешканців півдня Одещини, зокрема й Кілійського району. Людей вивозили цілими сім’ями серед ночі, без пояснень і права повернення.Сьогодні імена багатьох репресованих жителів Кілійщини можна знайти у відкритих архівах та «Книгах пам’яті жертв політичних репресій України».Або Знайти інформацію про Кілію та Кілійський район можна тут https://www.reabit.org.ua/files/store/Odessa.1.pdf