​​Вирок Вищого антикорупційного суду від 01 жовтня 2026 року (справа № 991/11943/26)
 
#гласність
#закритий_судовий_розгляд
#банківська_таємниця
#угода_про_визнання_винуватості
#інтереси_суспільства
#преюдиція
#благодійна_організація
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
✅ Сам по собі факт того, що відомості, які є предметом судового розгляду на підставі угоди про визнання винуватості, пов’язані з обставинами іншого кримінального провадження, не є достатньою підставою для обмеження принципу гласності судового провадження. Можливість негативного впливу на інше кримінальне провадження не може обґрунтовуватися лише припущенням про те, що учасники або інші особи можуть ознайомитися з відомостями, які стали предметом відкритого розгляду. Для обмеження гласності необхідно встановити конкретний зв’язок між розголошенням певної інформації та реальною загрозою належному здійсненню правосуддя в іншому провадженні.
 
✅ Якщо відомості, що становлять банківську таємницю, не відтворюються у тексті вироку в обсязі, який дозволяв би ідентифікувати відповідну банківську інформацію, її конкретні реквізити, операції, рахунки або інші дані, що перебувають під спеціальною правовою охороною, то оприлюднення тексту цього вироку не призводить до розголошення тієї інформації, заради захисту якої окрема частина судового засідання проводилася у закритому режимі. Адже процесуальний режим дослідження доказу та режим доступу до тексту судового рішення не є тотожними категоріями.
 
✅ Суспільний інтерес полягає не у самому лише скороченні тривалості судового провадження або економії процесуальних ресурсів. Такі наслідки є лише похідними. Визначальним є те, що відмова від проведення повного судового розгляду повинна компенсуватися досягненням інших суспільно значущих цілей кримінального судочинства, які за конкретних обставин є більш вагомими, ніж необхідність дослідження всіх доказів у загальному порядку. Саме тому суспільний інтерес не може ототожнюватися із процесуальними інтересами прокурора чи обвинуваченого або їхнім бажанням завершити провадження шляхом компромісу. Досягнення домовленості між сторонами є лише передумовою укладення угоди, тоді як встановлення її відповідності інтересам суспільства є самостійним обов’язком суду.
 
✅ Сам по собі факт згадування інших осіб у процесуальних документах сторони обвинувачення, зокрема в обвинувальному акті чи інших матеріалах досудового розслідування, не означає, що вирок, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості щодо однієї особи, вирішує питання про права, свободи чи інтереси таких осіб або встановлює їх винуватість.
 
✅ Затвердження угоди про визнання винуватості щодо однієї особи не може розглядатися як встановлення обставин, обов’язкових для розгляду кримінальних проваджень щодо інших осіб.
 
✅ Сам по собі приватноправовий статус одержувача коштів (благодійної організації) не свідчить про незаконність відповідної умови угоди про визнання винуватості. Для її оцінки визначальними є правова природа зобов’язання, підстава його виникнення, його зміст, мета та спосіб виконання.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/140279267