#імпульсивнийВідгук

━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Літери торкаються закамарків свідомості. Хапають і оповивають тебе обіймами, і ці обійми — як теплі, так і холодні. Та якими б вони не були, тут — чиста правда і жодної фальші. Чисте життя. Брудна війна. Доля і Бог?

Ні з того ні з сього я не почну вірити в сивого всемогутнього вуйка, але Артур Дронь — перший, хто описав і написав про нього цікаво.

Перше, що я хотів спитати в Бога, побачивши війну: «Як ти це допускаєш?»

І от автор щиро вірить в нього, але також хоче займатися це. Його віра справжня, щира й міцна. Міцніша, ніж колись була моя, — та, що зламалася об реальність, після чого народився інший я — агностик.

Книга варта вашої уваги, але будьте обережні: очі будуть вологими, а серце щемітиме від важких описів і правди війни. Та все це важливо. Важливо знати, розуміти, читати й розповідати іншим — тим, хто вже забув, тим, хто заплющує очі, байдужим та решті, яка чомусь ховається від реальності.

Фанатична книга! Бажано додати її на свої полиці, щоб передавати ці есеї як знання й нагадування про те, що було колись, що маємо тепер і, власне, завдяки кому це все в нас є.

Враження ще довго триматимуть мене. Дуже довго.
━━━━━━━━━━━━━━━━━━