PS. А дронів в Херсоні реально стало дуже багато. Ось вчора я розповідав, як на балконі стою, чую - жужжить. Встиг тільки повернутися, побачити його прямо навпроти, над вулицею за двором, - і в ту ж мить постріл і наші його збили.Сьогодні був у тітки, вона мене попросила принести їй води (вода у неї в домі відключена назавжди, бо прибережний район, червона зона, ремонтувати будуть "після війни" - просто вирубили, теж такі херсонські реалії) Так ось, вода - дорогу перейти і там шланг з краником, поруч. Виходимо з нею - оп! за домом жужжит. Зупинилися, слухаємо як він там - ліворуч полетів, праворуч... нарешті затих, улетів. Я переходжу вулицю, набираю воду, а сам на небо дивлюсь і прикидую, за яке дерево ховатися, якщо черговий Термінатор раптом прилетить.І потім, коли вже додому повертаюсь, постійно по ходу намічаю собі, за яке дерево встигну стрибнути, якщо вирине дрон. Страшно? Ні. Коли є поруч, де ховатися, - не страшно. Але остання дільниця шляху вже біля мого дому - нема дерев і нема куди ховатися. Невелика відстань, буквально хвилину йти, - але ось ця хвилина дуже довго тягнеться. Йдеш і думаєш: "Тільки б не дрон, тільки б не зараз... Уффф, все, дійшов!"Вже пізно ввечері знов покурити на балкон вийшов. Ще не докурив - жужжить! Та шо ж таке!? А пітьма повна, тотальна, нічого не видно, але вони, паскуди, літають хоч би що. Ну і шо, почув як жужжить, - одразу бігом в квартиру. Ну нафіг.Отак ми живемо.Іван Сімочкін Європейська Солідарність ХЕРСОН