#рецензія_на_книгуДуже непогано. Робота «Танечні ведмеді» Шабловського мені зайшла прям на ура.Ця книга є по суті збірником репортажів, які показують трансформації різних країн та людей після розпаду радянського союзу. Але до чого тут така назва книги? А от до чого: все це переповідається через призму життя й смерті ведмедників Європи. Як цигани експлуатували ведмедів та заробляли на них, будували свої міні-імперії поколіннями та, зрештою, постигали смерть після змін на етичному компасі по світу. Куди ж дівали ведмедів, які жили все життя в неволі? До заповідників. Чи вийшли вони потім на волю? Теж ні. Доля не уготувала їм цю участь, та в книзі в деталях описується їхнє життя в заповідниках й тупіковість історії. Та саме через ці згадки з історій життя ведмедів, Шабловський майстерно описує, як і надалі страждають ті ж жителі Куби, Естонії, Грузії, Косово, та навіть України, гублячись в собі після смерті імперії. Як досі виникають фантомні болі, причин для яких вже не існує. Як оглядаються на минуле, згадуючи, «як прекрасно жилося за диктатури». Власне, історії тут як сумні, так і абсурдно веселі, беручи в приклад тих же працівниць музею з Грузії, які боготворять (в прямому сенсі цього слова) Сталіна. Рекомендую 🌚