Юрій ЛуценкоТрагедія із розстрілом у Києві викликала бурю емоцій і пропозицій щодо проблеми безпеки в тилу. Спочатку про емоції. Я так і не розумію, чому Міністр ВС не приніс вибачення за дезертирство своїх озброєних підлеглих, які кинули мирних громадян під кулі вбивці. Це - обовʼязок будь-якого керівника системи, що дала збій з людськими жертвами. Я не розумію, чому після 4 років війни в Нацполі все ще є працівники, які не пройшли фронт і тікають лише від звуків пострілів. Невже не можна організувати ротацію патрульних і бойових бригад Нацгвардії? Я так і не розумію, чому не говорять про покарання тих працівників Дозвільної служби, які мали обовязок вилучити ствол після ряду сутичок та погроз злочинця із інш людьми. Як і про відповідальність дільничих, які мали би бити на сполох першими. Тепер про рішення. На жаль, простих рішень нема. У 18- 19 столітті питання безпеки людей та їх майна було перекладено із самих озброєних громадян на державу. В авторитарних державах при цьому ще й всіляко обмежували наявність будь якої зброї у людей. Така система працює все гірше. У нас вона давно стала ілюзією. Злочинці легко купують будь яку зброю. Громадяни плюнули на корупційні державні процедури і заборони та запаслися колосальною кількістю нелегальних стволів. Думаю, треба ввести абсолютно спрощену систему реєстрації короткостволів та неавтоматичних довгостволів. Обмеження - лише за медичними показниками і за контакти з ворогом. За встановлені судом факти асоціальної поведінки або антиукраїнські висловлювання в соц мережах - скасування дозволу. Треба також уточнити закон про право використання зброї для захисту життя, здоровʼя та майна. Щоб ті, хто вібиває напад злочинця, не мордувалися місяцями в судах чи - тим паче- роками в тюрмах. При цьому я за те, щоб ця зброя зберігалася по місцю проживання або в бізнес об"єктах власника. Вулиця - територія відповідальності поліції. З високими правами і високою відповідальністю за результат. За який несе відповідальність Міністр ВС і його політична сила. Ми розуміємо, що поліцейський патруль неможливо приставити до кожного кварталу. Патрульних у нас всього 15-20 тис. Значить, треба йти на дозвіл носіння зброї на вулиці іншим професійно навченим людям. В першу чергу - резервістам, учасникам бойових дій. Ця система добровільних помічників поліції була. Але переродилася в бізнес інструмент отримання дозволу на зброю. Хто міг би координувати і контролювати цих людей? Відповідь лежить на поверхні. Це - перехід на систему виборних шерифів. З числа тих, кому громада довірить свою безпеку. PS. Остання новина про те, що керівник Патрульної служби написав рапорт про відставку викликає змішані почуття. Добре, що є люди, для яких честь і відповідальність - не порожні слова. Погано, що цим користуються ті, хто має набагато більше підстав для відставки.Підписатись на канал