Кирило Данильченкоросія агресивно підпирає сіру зону. Мета — підійти впритул до наших позицій і, попри дикі втрати, спробувати відсунути наші екіпажі дронів й арту далі в тил. росіяни хочуть посунути глибше в тил наше управління, посікти зв'язок і перерізати логістику КАБами. Вони гарячково шукають слабкі місця в нашій комунікації. Якщо бачать затримку в реакції на стику частин чи десь вдалося заскочити на позиції — туди миттєво кидають основні резерви. Вони розвивають наступ там, де виходить хоч трохи зачепитися. Але поки що, на їхню біду, не вийшло ніде.російські малі штурмові групи по троє-п'ятеро осіб на гольф-карах чи мотоциклах — це не воїни, це одноразові датчики для їхньої арти. Мета — виявити наші вогневі точки й позиції операторів. Тільки-но ми відкриваємо вогонь чи злітаємо додатково — туди миттєво летить КАБ або працює арта, зокрема й високоточка.росіянам цікаво все: як працює наш РЕБ, куди ми стрибаємо по частотах, скільки чергових бортів у повітрі, звідки ми злітаємо і чи можна намацати наші антени й кабельне господарство.Але ми підготувалися краще. Наше оптоволокно розвивається швидше за їхню розвідку, створюючи невразливі для РЕБу канали зв'язку. Ми стрибнули вгору за частотами, де їхні глушилки — це тимчасово просто купи брухту, і тепер ворожим пілотам й операторам дістається так, як ніколи раніше. Плюс ми системно працюємо по російських пілотах. Жаль, що не можна ще писати усе. Але є що, повірте. Статистика говорить сама про себе. Із січня цей «перманентний тиск» коштував їм приблизно 60–70 тисяч безповоротних втрат — це вбиті, скалічені, списані за станом здоров'я, ті, хто помер на етапі евакуації або пішов у СЗЧ. Це вже другий армійський корпус, який вийшов з ладу безповоротно за зиму. І це після того, як руде «Сонце Демократії на Заході» заявляло, що ми не маємо шансів і Донбас скоро все одно заберуть. Виявилося, що за зиму вони змогли просунутися на окремих ділянках лише на 5–7 км ціною цілої армії вбитих і калік.Дані СБС за минулий тиждень (14.03 – 21.03.2026): Сили безпілотних систем і ГШ підтверджують утилізацію понад 10 500 окупантів. Дикі втрати. Американці згадують В’єтнам як національну катастрофу, бо втратили 58 тисяч за десять років — росіяни ж спалюють п’яту частину всього в’єтнамського списку втрат США лиш за тиждень під Донецьком і Куп’янськом. Це інтенсивність боїв рівня Другої світової, але на вузькій ділянці фронту, де замість дивізій у лоб ідуть малі штурмові групи. Жодна сучасна демократична країна не пережила б таких втрат політично навіть за день, а в Кремлі це просто «статистична похибка» на шляху до чергового розбитого підвалу.У техніці повний застій: знищені лише 13 танків на весь фронт. Це сльози для армії, що мріяла про парад у Києві. Це підтверджує, що вони бережуть залишки заліза, кидаючи піхоту на самокатах і конях під наші скиди. Думаю, що це були «цар-мангали» — спроби роздати РЕБ і висадити десант. Окремий рівень шизи — втрата двох Ка-52 за тиждень (кожен по 16 млн євро за довоєнними цінами, а зараз, через санкції на електроніку, ціна х3). Виховати пілота-майстра — це ще 5 мільйонів і 10 років життя. А вони відправляють ці дорогі машини кидати з кабрування НУРСи, які фізично не можуть влучити в потрібну нору на передку, просто щоб поставити галочку за бойовий виліт. Це і є справжнє обличчя їхнього «геніального» командування. Придушили ППО? Ні. Дістали виробництво дронів? Ні. Заморожували киян. Вийшло? Ні. Добре — вогневу підтримку кудись туди, усе йде за планом. Телефонуйте дружинам, хай ставлять воду на пельмені. Запекла війна триває. Ми 12 років чинимо опір величезній тоталітарній державі, і вона не може нас розгромити. Вічна пам'ять полеглим на захисті нашої держави. Ми стоїмо.Підписатись на канал