Ігор Копитін

Театр – це місце, де навіть у найскладніші часи залишається світло.Під час війни миколаївські театри, як і все місто, пережили непрості випробування. Але найважливіше – що життя на сцені не зупинилося. Люди приходять до театру, щоб на кілька годин відчути інший вимір – де є емоції, думки і надія.Напередодні Дня театру до мене звернулися працівники одного з театрів Миколаєва з проханням допомогти зі світловим обладнанням. Разом із громадською організацією «Мій дім - Миколаїв» вдалося придбати новий світловий пульт та необхідне обладнання для сцени. А сьогодні моя команда відзначила працівників театру подяками та передала щирі вітання від мене. Бо кожен внесок – важливий, щоб театр продовжував жити, працювати і дарувати місту свою енергію.З Днем театру всіх, хто створює сцену – акторів, режисерів, технічні команди і глядачів. Саме ви запалюєте те світло, яке допомагає місту не втрачати віру, думати, відчувати і жити навіть у непрості часи. І дуже важливо, щоб це світло на сцені ніколи не згасало.

Другий день найкращих новин – ще семеро морпіхів з нашої 36-ї повернулися до України з полону. Всі хлопці родом з Маріуполя, разом з ними звільнили й миколаївців. Для сотень сімей це новий етап і нове життя. Вони живі і вони вдома. А для нас це новий стимул працювати і нова надія, усвідомлення того, що робота несе результат. Тому працюємо далі. Маємо підтримувати тих, хто досі розшукує та чекає на своїх героїв.Неможливо розказати про всі нюанси цієї роботи, але скажу, що лише за лютий місяць в нашому миколаївському Консультаційному центрі Коордштабу провели понад півтори тисячі індивідуальних консультацій для родин військовополонених, нагальне питання – це внесення інформації до бази даних. Прикро, але виявили більше трьох десятків випадків шахрайства. Аферисти намагаються нажитися на родинах героїв – присікаємо це. Нині в пріоритеті – налагодити нормальну комунікацію між родичами полонених, зниклих безвісти та відповідними структурами в зонах нашої відповідальності. Знаю, скільки родин досі чекають..Сьогодні – обмін триста на триста. Це титанічний труд і залізна віра кожного з нас в те, що своїх ми обов'язково витягнемо. Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та 36 окрема бригада морської піхоти

П'ятеро матросів та один офіцер з нашої 36 бригади морської піхоти – вдома! Вони потрапили в полон ще навесні 2022 в Маріуполі. Після чотирьох важких років їх дочекалися в Миколаєві. Також серед тих, хто повернувся, – мешканці Миколаївщини. Тут їх дочекалися рідні і всі, хто працює на звільнення полонених з російських тюрем. В Регіональному консультаційному центрі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у Миколаєві ми працюємо саме на такі результати. Паралельно робимо все, щоб підтримати сім’ї, які досі в очікуванні. І звісно, не залишаємо наодинці з труднощами тих звільнених героїв, які повертаються. Наші проекти допомагають військовим та їхнім родинам зрозуміти, що найстрашніше позаду, та швидше адаптуватися до нового життя.Сьогодні це був один з етапів великого обміну, 200 на 200 – буде і наступний. Але знаючи нашого ворога, ніколи не говорю заздалегідь. Просто щиро радію тому, що вдалося. І впевнений, що буде вдаватися знову, поки не повернемо усіх.Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та 36 окрема бригада морської піхоти

Світ поступово починає усвідомлювати очевидне: Україна сьогодні — це не лише країна, яка бореться. Це країна, яка накопичила унікальний практичний досвід сучасної війни.Ідеться не про теорію. І не про навчання за підручниками. Йдеться про системну протидію іранським БпЛА типу «шахед» — від виявлення і радіоелектронної боротьби до комплексної інтеграції ППО, РЕБ і технічних рішень.Пропозиція про можливу співпрацю з країнами Близького Сходу задля встановлення перемир’я — це не політичний жест. Це визнання того, що українські фахівці сьогодні володіють компетенціями, які формувалися в умовах реальної війни.Ми першими у світі вибудували масштабну систему протидії масованим атакам дронів-камікадзе. Ми адаптували оборонну промисловість до швидкого реагування. Ми створили ефективні рішення там, де класичні моделі не працювали.І це досвід, який уже сьогодні цікавий партнерам. Україна перестає бути лише споживачем безпеки. Ми стаємо її постачальником.І це нова роль держави на міжнародній арені.Світові потрібен український фаховий досвід — не завтра, а вже зараз.

Під час війни звикаємо до будь-яких умов. Мама пише з Миколаєва - “води нема ніякої”. І не буде щонайменше п'ять днів. Її такими проблемами не злякати, вона вміє справлятися. Але ситуація, звісно, гнітюча. Всі знають про хронічні проблеми міста з водопостачанням через російські обстріли. Ворог підірвав водогін ще на початку вторгнення, солона вода тоді сильно пошкодила труби. Цього разу аварія на дюкері – потрібно міняти труби по дну річки. І це точно буде не останній ремонт на жаль. Ми з командою точно знаємо, що для будь-якої проблеми завжди є рішення. А в цьому конкретному випадку можлива допомога від Європейського Інвестиційного Банку. Мова про 100 мільйонів євро на відновлення саме водопостачання та водовідведення в постраждалих регіонах України. Відбір проєктів для цієї програми оголосило наше Міністерство розвитку громад та територій спільно з банком. Я ознайомився з пропозицією - умови кредитування там цілком прийнятні. Тому впевнений, що Миколаївщина не повинна згаяти такий шанс. Готовий надати будь-яку підтримку керівникам громад та самого Миколаєва на місці, щоби місто та область стали частиною цієї програми.

Сьогодні зранку був на акції на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців біля Верховної Ради. Вони вийшли у ці передсвяткові дні, щоби нагадати всім нам,  і суспільству, і державі: наші воїни досі в російському полоні.Мене запросили дружини та мами тих, за кого ми щодня боремося. З ними бачимося і на робочих зустрічах. А цього разу вони покликали просто щоб бути поруч.Це дуже складна й болюча тема. І водночас — пряма відповідальність держави та парламенту. Питання повернення наших людей, підтримки сімей, прозорих процедур і постійної комунікації не можуть вирішуватися епізодично або «вручну».Для мене важливо бути поруч, чути ці родини й розуміти, де система не працює або потребує посилення. Саме з цього починається робота — з фіксації проблем, діалогу і подальших рішень у межах повноважень Верховної Ради.Ці сім’ї не мають залишатися наодинці зі своїм болем і питаннями. Держава зобов’язана бути з ними постійно, не лише в дні акцій.Домовилися також побачитися з родинами полонених в Південноукраїнську. Обов'язково заїду туди шляхом до Миколаєва. Працюємо далі — відповідально і системно.

Робота Підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації у співпраці з Урядом та підприємствами ОПК вже приносить перші результати.Разом з колегами ми напрацювали ряд рішень, які мають сприяти розвитку підприємств, залучених до оборонно-промислового комплексу. Зокрема, вступив у дію підписаний Президентом закон, що дозволяє підприємствам ОПК бронювати на 45 днів робітників, які мають порушення військового обліку або не актуалізували свої дані. За відведений час вони мають можливість вирішити всі питання і отримати довгострокове бронювання. Це важливий крок для збереження кадрового потенціалу ОПК.Також опрацьовується ряд інших важливих ініціатив, зокрема:– довгострокове контрактування підприємств на 3-5-10 poків та доступ до пільгового фінансового ресурсу, що дасть їм можливість повноцінно планувати свою роботу; – відновлення роботи Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МКВТС), яка забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади у цій сфері;– включення вимог про ступінь локалізації виробництва до умов оборонних закупівель, що дасть преференцію для українських компаній.Вирішення піднятих проблемних моментів в комплексі дасть можливість відкрити експорт зброї та залучити додаткові кошти. Це лише частина виконаних завдань, які забезпечують прозорість, мінімізують ризики та дають нашим виробникам стабільність. Дякую колегам з Комітету, представникам Уряду, МОУ та асоціаціям ОПК за спільну та конструктивну роботу.

За кожним рішенням стоять люди.Протягом останнього часу отримував від освітян повідомлення про важливі питання, на які варто звернути увагу. Сьогодні говорили про них з начальницею управління освіти Миколаївської міськради Ганною Личко.Найгостріше питання зараз – збільшення навантаження на вчителів з 18 до 22 годин. Цю зміну розглядають колеги з профільного освітнього комітету в Раді в контексті проєкту Держбюджету на 2026 рік. Розумію занепокоєння профспілок щодо можливих скорочень. Розділяє його і пані Ганна. Вчителі – це наш золотий фонд, і «оптимізація» не повинна проходити ціною їхніх робочих місць. Говоритиму про це з колегами.Ще ряд питань можуть бути вирішені на рівні Кабінету міністрів. Зокрема, маємо відновити справедливість у зарплатах: вихователі дитсадків та майстри профтехосвіти не повинні залишатися «за дужками» доплат, які вже отримують вчителі шкіл.Харчоблоки, на які зараз значно зросло навантаження через запровадження безкоштовного харчування для всіх учнів, потребують модернізації. На місці коштів на це просто немає. Як і на будівництво укриттів в навчальних закладах. Потрібна підтримка з державного бюджету.Окремо зупинилися на роботі осередків «Захист України». Це сучасні освітні простори – там старшокласникам викладають цей новий предмет. Їх у Миколаєві три. Пані Ганна каже, що дітям дійсно цікаво та подобається. І це приємно чути. Але для розвитку та масштабування проєкту потрібне додаткове фінансування з держбюджету.Відповідні звернення до Кабінету міністрів підготую. Миколаїв тримається завдяки людям. Наше завдання – підтримати їх.

Дивлячись на цих хлопців та дівчат, згадую і власне чемпіонське минуле. Як перемагав на змаганнях  з рукопашного бою та мріяв бути першим.Спорт - особлива для мене тема. І зараз це саме те, що допомагає триматися і дорослим, і особливо дітям. Немає людини, яка б не боялася війни, ми всі живемо у постійних тривогах, навколо небезпека та невизначеність - і саме спорт це мало не єдине, що підтримує дух. Адже спортсмен концентрується виключно на своїй меті і власному стані.Саме тому продовжуємо сприяти спортивним ініціативам, зокрема в Миколаєві. Вчора вихованці ДЮСШ №2 та місцевих клубів – боксери, кікбоксери та бійці ММА – отримали нові спортивні костюми. Всі вони зібралися на спільне тренування. Для мене було важливо зустрітися і поговорити з ними особисто, але цього разу, на жаль не зміг. Та від своїх помічників отримав максимум зворотнього зв'язку і потужної енергетики з цього заходу)Я дякую місцевим партнерам, тренерам, батькам та всім, хто долучається до спортивного життя Миколаєва! Я ж зі свого боку буду намагатися по-повній допомагати майбутнім переможцям, які вже представляють Україну та Миколаївщину на серйозних змаганнях.

Держава має гарантувати справедливі умови праці для вчителів та медиків низки громад Миколаївщини. Адже зараз вони працюють з підвищеним ризиком для життя.Говорили про це вчора на зустрічі МФО "Прифронтові території" та Української асоціації районних та обласних рад. Вдячний голові Миколаївської облради Антону Табунщику за те, що озвучив ті виклики, з якими стикаються громади Миколаївщини. Мова йде про умови роботи освітян та медиків.Освіта. Постанова Кабміну №1286 про доплати освітянам не поширюється на вчителів низки громад Миколаївщини, які не мають статусу прифронтових, хоча там також зберігається небезпека. Це створює несправедливість, бо вони теж працюють у небезпечних умовах. Потрібно внести зміни до постанови і врегулювати це питання.Ще одна постанова, №245, скорочує фінансування тих шкіл, де наразі недостатня кількість учнів. А це веде до фактичного закриття закладів. Бо через брак фінансування й стан доріг підвозити дітей на навчання до інших шкіл зараз неможливо. Миколаївщина просить відтермінувати дію цієї постанови.Медицина. Тут небезпечні наслідки загрожують через нові умови для контрактування медзакладів з НСЗУ на 2026 рік. Впевнений, що ці умови не можуть бути однаковими для тилових та прифронтових областей. Прифронтовим лікарням складніше виконати всі умови від держави та отримати пакети послуг. Адже там відбувається евакуація населення, є відтік кадрів. Як результат – можливе зниження фінансування та гострий брак медичного персоналу в найвіддаленіших громадах.Тож будемо зустрічатися з керівництвом Верховної Ради та Кабміну, щоби знайти шляхи розв'язання цих проблем. А одне з наступних засідань МФО "Прифронтові території" ми проведено на Миколаївщині.