Вчора мій товариш, а за сумісництвом омбудсмен України Дмитро Лубінець підняв дуже важливе, як на мене питання. Готові ми пожертвувати ефемерними бажаннями щоб вчилися у вишах лише ті що наберуть 150 балів на МНТ, чи важливіше в будь який спосіб залишити дітей навчатися і отримати вищу освіту вдома?Маючи не аби який досвід навчати і навчатися, можу гарантовано підтвердити - двійочники і триійочники (це моя стара класифікація) в школі, після навчання у ВНЗ і практики стають найкрутішими лікарями і юристами. Звісно логіка у того, хто зобовʼязаний гарантувати права на освіту та забезпечувати це право інша - під час війни ми зобовʼязані зробити все щоб залишити цей потенціал навчатися вдома і знищити поріг до 130 балів.А я тут говорю про наслідки - не має різниці, як ти закінчив школу, все одно ти дуже часто стаєш крутим спеціалістом пізніше. Це відповідь тим хто почав вчергове хейтити цю ініціативу. Вкотре наголошую - наш обовʼязок зробити все щоб ці діти стали лікарями і юристами тут в Україні а не поповнили ряди спеціалістів за кордоном. І ще. Дискусії тут не буде. Задовбали різні знавці всього.