24 лютого. Четвертий рік повномасштабної війни.Чотири роки тому о 4-й ранку тиша розірвалася вибухами. Чотири роки тому ми прокинулися в іншій реальності - реальності, де слово «завтра» стало крихким, а слово «разом» - визначальним.24 лютого - це не просто дата, а біль, що не стихає, міста, які стали символами незламності, і мільйони українців, що в одну мить подорослішали.Четвертий рік повномасштабного вторгнення.Четвертий рік боротьби.Четвертий рік втрат, надії й віри.Ми навчилися жити між сиренами. Працювати без світла. Планувати майбутнє, коли навколо — невизначеність. Ми навчилися підтримувати одне одного навіть тоді, коли самим болить.За ці роки Україна стала сильнішою, ніж будь-коли. Сильнішою не лише зброєю, а людьми: волонтерами, військовими, лікарями, рятувальниками, енергетиками, вчителями, кожним і кожною, хто тримає свій фронт.Сьогодні ми згадуємо тих, хто віддав життя за нашу свободу. Дякуємо тим, хто продовжує боротися. Обіймаємо тих, хто чекає і віримо, попри втому, попри біль, попри все.Бо 24 лютого стало днем, який мав нас зламати.А став днем, який показав, хто ми є.Ми - країна, що вистояла.Ми - народ, що бореться.І ми обов’язково переможемо. 🇺🇦