Жінка — це життя. Це тепло, яке тримає дім. Це голос, що заспокоює, руки, які обіймають, і серце, що ніколи не перестає любити.У мирні часи жінка створює затишок, виховує дітей, надихає, підтримує, будує майбутнє.У час війни її сила розкривається ще глибше. Сьогодні українська жінка — це мама, яка чекає сина з фронту. Дружина, яка щодня живе між молитвою і вірою. Волонтерка, яка не рахує годин. Лікарка, військова, рятувальниця, вчителька… Жінка, яка тримає на своїх плечах родину, громаду і цілу країну.Ми все більше відходимо від традиції відзначати 8 березня як головне свято, адже в Україні вже утверджується День української жінки, який ми відзначали у лютому. Але, попри це, я не можу не сказати слова вдячності і шани кожній панянці.Бо жінки — це ті, хто тримають цей світ.Ті, хто навіть у найтемніші часи здатні сіяти світло.Дорогі жінки, дякую вам за вашу силу, мудрість і ніжність. За вашу здатність любити, берегти і вірити навіть тоді, коли дуже важко.Сійте тільки любов.Даруйте тепло.Плекайте добро.Бо саме з жіночого серця починається мир.І я щиро вірю, що настане день, коли наші жінки більше не чекатимуть з війни, не плакатимуть від втрат і не житимуть у тривозі.Нехай якнайшвидше прийде час, коли над Україною буде лише мирне небо, а всі наші родини зберуться разом.З повагою і вдячністю до кожної з вас,Гребінківський селищний голова Роман Засуха 🇺🇦